Декілька років тому моя дружина отримала невелику компенсаційну знижку на придбаний товар. Вона цього не очікувала; повідомлення просто з’явилося в поштовій скриньці. Майже в той самий час їй стало відомо від подруги про великі потреби жінок в іншій країні, які прагнули розвиватися через освіту та бізнес. І як часто буває, основна проблема полягала у браку коштів.

Моя дружина взяла отримані гроші і надала мікропозику служінню, яке допомагало цим жінкам. Коли позику повернули, дружина надала її знову, потім – ще знову, і таким чином вона надала вже двадцять сім позик. Моя дружина радіє багатьом речам, однак ніщо не сповнює її такою радістю, як інформація про процвітання в житті незнайомих їй жінок.

Ми часто чуємо наголос на останніх словах у фразі “Бог любить того, хто з радістю дає ” (2 Кор. 9:7), і це правильно. Втім давати потрібно “не в смутку й не з примусу”. Ми не покликані сіяти “скупо” (2 Кор. 9:6-7). Інакше кажучи, нам потрібно давати “з радістю”. І хоч кожен із нас даватиме по-різному, радість відображатиметься на наших обличчях.