“Чому футбольний м’яч лежить на місці для паркування машин?” – подумав я. Однак, підійшовши ближче, я зрозумів, що сірувата грудка була не м’ячем, а гускою , найсумнішою канадською гускою, яку я коли-небудь бачив.

Весною та восени гуси часто збираються на галявині біля місця моєї роботи. Однак сьогодні була лише одна гуска; вона закинула шию назад і сховала голову під крилом. “Де твої друзі?” – подумав я. Бідолаха була зовсім одна. Вона виглядала настільки самотньою, що мені захотілося її обійняти. Але ніколи не намагайтеся це зробити.

Я рідко бачив гуску у цілковитій самоті. Гуси живуть зграями. Вони літають клиноподібним ключем, щоб зменшити опір повітря. Вони створені бути разом.

Ми, люди, теж були створені, щоб жити в єдності (див. Бут. 2:18). Цар Соломон описує, наскільки ми вразливі, якщо самотні: “Горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його” (Екл. 4:10). А потім додає, що в спільноті сила: “А коли б хто напав на одного, то вдвох вони стануть на нього, – і нитка потрійна не скоро пірветься” (в. 12).

Це стосується як фізичної, так і духовної сфери. Бог ніколи не призначав нам жити самотньо. Ми потребуємо стосунків один із одним для підбадьорення, відновлення і зростання у вірі (див. 1 Кор. 12:21).

Разом ми можемо витримати пориви зустрічних вітрів життя. Разом.