Сейді і його родина дотримуються принципу “розкритих обіймів і гостинного дому”. Він каже, що у їхньому домі раді вітати всіх, “особливо тих, хто перебуває у скрутних обставинах”. Саме у такій родині він зростав зі своїми дев’ятьма братами та сестрами в Ліберії. Їхні батьки завжди гостинно приймали інших людей. Сейді каже: “Ми зростали громадою. Ми любили один одного. Всі були відповідальні за всіх. Мій тато вчив нас любити один одного, турбуватися один про одного і захищати один одного”.

Цар Давид, опинившись у скруті, віднайшов люблячу турботу в Бозі. Книги 2 Самуїлова 22 і Псалом 17 містять його пісню хвали Богу за те, що Господь завжди був для нього притулком. Давид згадує: “В тісноті своїй кличу до Господа, і до Бога свого я волаю, – і Він почує мій голос із храму Свого, і в ушах Його – зойк мій” (2 Сам. 22:7). Бог багато разів рятував Давида від ворогів, в тому числі від царя Саула. Давид прославив Бога за те, що Він був його твердинею і визволителем, в Якого він шукав притулок (вв. 2-3).

Наші страждання можуть бути незначними у порівнянні зі стражданнями Давида, втім Бог радіє, якщо ми біжимо до Нього, аби віднайти у Ньому притулок, якого так прагнемо. Його обійми завжди розкриті. За це ми співаємо хвалу Його Іменню (2 Сам. 22:50).