Коли ми з другом заїхали у нетрі столиці Кенії, Найробі, нас глибоко вразила бідність, яку ми там побачили. Втім нас також сповнювали, наче свіжою водою, інші почуття, коли ми побачили маленьких дітей, які бігли і кричали: “Мчунгаї! Мчунгаї!”, що в перекладі з мови суахілі означає “пастор”. Вони так радісно реагували на свого духовного лідера, якого побачили разом з нами. Цими радісними вигуками діти вітали того, хто про них турбувався і піклувався.

Коли Ісус Христос прибув до Єрусалима, сидячи на ослі, серед тих, хто Його радісно вітав, були також і діти. Разом з усіма вони викрикували: “Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Осанна на висоті!” (Мт. 21:9, 15). Втім звучала не лише хвала Ісусу. Можна уявити, яким був шум від метушливих торговців, яких Христос змусив тікати (вв. 12-13). Крім того, “обурилися” релігійні лідери, які стали свідками прояву Його доброти (вв. 14-15). Вони висловили своє незадоволення дитячою хвалою (в. 16), і так виявили убогість своїх сердець.

Ми можемо повчитися вірі у Божих дітей будь-якого віку і місця проживання – тих, які визнають Ісуса Спасителем світу. Господь чує нашу хвалу, наші прохання і рятує нас, коли ми приходимо до Нього зі щирою дитячою вірою.