У групі з вивчення Біблії наш пастор поставив важке запитання про життя Ісуса Христа. Моя рука тут же злетіла вгору. Я щойно прочитав Євангеліє, тому знав відповідь. А ще я хотів, аби інші в класі знали, що мені відома ця історія. Зрештою, я навіть викладаю Біблію… А раптом я відповім неправильно? Як ніяково буде схибити перед усіма! І тут я усвідомив, як сильно мене турбує, як я виглядаю в очах інших. Тому я опустив руку. “Чи я настільки невпевнений в собі?”

Іван Хреститель надає кращий приклад. Коли учні поскаржилися, що люди почали його залишати і слідувати за Ісусом, Іван сказав, що радий це чути. Він був лише посланцем. “Я – не Христос, але посланий я перед Ним… Він має рости, я ж – маліти” (Ів. 3:28-30). Іван Хреститель усвідомлював, що метою його життя був Ісус Христос. Господь Ісус є Той, “Хто приходить із неба”, і Він “над усіма” (Ів. 3:31). Він є Син Божий, Який віддав за нас Своє життя, і вся слава належить Йому.

Будь-яка увага до себе відвертає нас від Господа. Оскільки Він єдиний Спаситель і єдина надія для світу, будь-яка слава, яку ми у Нього забираємо, зрештою, шкодить нам.

Отже, нам потрібно не загороджувати собою Ісуса Христа. Так буде краще для Нього, для світу і для нас.