Лела помирала від раку, і її чоловік Тімоті не міг зрозуміти, чому люблячий Бог допустив його дружині так страждати. Вона вірно Йому служила, будучи біблійним вчителем і наставником для багатьох людей. “Чому Ти це допустив?” – питав Тімоті, втім все одно залишався вірним Богу.
“Чому ти й досі віриш Богу? – запитав я його відверто. – Що не дозволяє тобі відійти від Нього?”
“Те, що відбувалося раніше”, – відповів Тімоті. Хоча зараз Тімоті не “бачив” Бога, він пам’ятав про ті часи, коли Бог йому допомагав і захищав. Для нього то були ознаки Божої незмінної присутності і турботи про його родину. “Я знаю, що Бог, в Якого я вірю, проявить Себе так, як вважатиме за потрібне”, – сказав він.
Слова Тімоті відображають впевненість пророка Ісаї. Попри те, що він не відчував Божої присутності, в той час як народ готувався до нашестя ворогів, він продовжував “чекати Господа” (Іс. 8:17). Ісая вірив Богу завдяки ознакам Його незмінної присутності (в. 18).
Інколи нам здається, що Бог залишив нас посеред проблем. Тоді ми можемо покладатися на Його діла в минулому і теперішньому. Вони є видимим нагадуванням про невидимого Бога, Який завжди з нами і відповість у Свій час так, як вважатиме за потрібне.
