У статті за травень 1970 року чи не вперше була використана ідіома “пасти задніх”. Описуючи стан непевності, вислів був використаний стосовно нового автогонщика Стіва Крісілоффа. Він “пас задніх”, зайнявши на змаганні “500 миль Індіанаполіса” останню кваліфікаційну позицію. Пізніше підтвердилося, що попри це він мав можливість брати участь у подальших перегонах.
Нам також іноді може здаватися, що ми “пасемо задніх”, не розуміючи, як пройти чи завершити життєвий забіг. У подібні миті важливо пам’ятати, що в Ісусі Христі ми ніколи не “пасемо задніх”. Нам, Божим дітям, гарантоване місце у Його Царстві (Ів. 14:3). Джерелом нашої впевненості є Бог, Який обрав Ісуса Христа “наріжним каменем”, фундаментом для нашого життя. Бог обрав нас бути “камінням живим”, сповненим Духом Божим і здатним стати людьми, якими Бог нам призначив бути (1 Петр. 2:5-6).
Якщо ми покладаємось на Христа і йдемо за Ним, наше майбутнє певне (в. 6). Бо ми – “вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав [нас] із темряви до дивного світла Свого” (в. 9).
В очах Господа Ісуса ми не “пасемо задніх”. Ми дорогоцінні та улюблені (в. 4).
