Триста дітей одяглися і були готові до сніданку. Пролунала молитва подяки за їжу. Проте їжі не було! Для директора сирітського притулку і місіонера Джорджа Мюллера (1805–1898) подібна ситуація не була рідкісною. Втім вона надала ще одну можливість побачити прояв Божої турботи. Поки Мюллер молився, у дверях з’явився пекар, який не спав усю ніч. Відчувши, що дітям в притулку потрібен хліб, він випік три партії хліба. Невдовзі з’явився місцевий продавець молока. Перед притулком зламався його віз, і він, не бажаючи, аби молоко зіпсувалося, запропонував його Мюллеру.

Якщо нам бракує важливих ресурсів для нашого життя – їжі, житла, здоров’я, фінансів, дружби – це нормально відчувати напади занепокоєння і хвилювання. Однак історія, яка записана в 1 Царів 17:8-16, нагадує, що Бог може допомагати дуже неочікуваними способами, як у випадку з нужденною вдовою. “Не маю я калача, а тільки повну пригорщу борошна в дзбанку та трохи олії в горняті” (в. 12). Перед цим їжу Іллі приносили круки (вв. 4-6). Турбота про задоволення наших потреб може спонукати нас до пошуків у різних напрямках. Проте утіхою може бути чітке розуміння, що Бог обіцяв задовольняти наші потреби. Отже, перед тим, як шукати рішення, шукаймо спочатку Бога. Це може заощадити наш час, нашу енергію і вберегти нас від розчарування.