В кімнаті було темно і тихо. Я підсунула стілець ближче до ліжка Жаклін. Три роки тому, ще до початку боротьби з раком, моя подруга була енергійною і життєрадісною людиною. Я й досі могла уявити її усміхненою з живими очима. Однак тепер вона була тиха і безмовна. Я відвідувала її у спеціалізованому медичному центрі.

Не знаючи, що сказати, я вирішила прочитати їй Слово Боже. Діставши Біблію і відкривши 1-е Послання апостола Павла до коринтян, я почала читати.

Після відвідин і сплеску емоцій в припаркованій машині мене заспокоїла думка: “Ти побачиш її знову”. Охоплена смутком, я забула, що для віруючих смерть є тимчасовим явищем (1 Кор. 15:21-22). Я знала, що знову побачу Жаклін, бо ми обидві вірили в смерть і воскресіння Ісуса Христа заради прощення наших гріхів (вв. 3-4). Після воскресіння Ісуса смерть втратила свою силу навічно розділяти віруючих і відокремлювати їх від Бога. Після смерті ми вічно житимемо на небесах з Богом та з усіма духовними братами і сестрами.

Завдяки воскресінню Господа Ісуса Христа віруючі мають надію у часи втрати та смутку. Смерть поглинута перемогою на хресті (в. 54).