Коли мультфільм Уолта Діснея “Бембі” повторно вийшов на екрани, мами і тати знову пережили свої дитячі враження разом із синами та дочками. Серед глядачів була молода мама, чоловік якої був завзятим мисливцем і влаштував у себе вдома цілий музей трофеїв. Вона посадила своїх малюків і разом із ними переживала епізод, у якому мисливець вбивав матір оленяти. До цього дня на сімейних зустрічах вона згадує про своє збентеження, коли її синочок із дитячою невинністю вигукнув на весь кінотеатр: “Відмінний постріл!”

Іноді ми сміємося над тим, що видають наші діти. Але що сказати, коли щось подібне роблять герої Псалма 135? Ізраїль, обраний і врятований Богом народ, радіє Божій милості до нього і до всього творіння, але не до ворогів. Псалом прославляє Того, “Хто Єгипет побив був у їхніх перворідних” (в. 10; див. також Вих. 12:29-30). Хіба це не схоже на вигук: “Відмінний постріл!”, у той час як страждає від страшної втрати чиясь мати, сестра, батько, брат?

Саме тому потрібно знати, чим закінчується вся історія спокутування. Тільки у світлі воскресіння Ісуса Христа ми можемо побачити і правильно оцінити страждання і сльози кожної сім’ї. Прийнявши Ісуса як Свого Спасителя і воскреснувши з Ним для нового життя, ми можемо зрозуміти чудо і ціну Божої любові до кожної людини, любові, яка коштувала Йому життя.