Спостерігаючи, як джміль сідав на квітку шавлії, я з захопленням дивився на буйне цвітіння рослини. Її яскраво-блакитні кольори привернули не лише мою увагу, але й увагу комах. Ще восени я сумнівався, що кущ знову зацвіте. Коли батьки моєї дружини обрізали його майже під корінь, я подумав, що вони вирішили викопати кущ. Однак тепер я був свідком дивовижних наслідків обрізки.

Дивовижна краса, що виникає після немилосердної обрізки, імовірно є однією з причин, чому Ісус, змальовуючи Божу працю серед віруючих, застосував цей образ. В 15-му розділі Євангелії від Івана написано: “Я правдива Виноградина, а Отець Мій – Виноградар. Усяку галузку… що плід родить, обчищає її, щоб рясніше родила” (вв. 1-2).

Слова Ісуса нагадують, що Бог завжди – і в добрі, і в погані часи – веде нас до духовного відновлення та процвітання (в. 5). У періоди “обрізки”, коли ми зазнаємо страждання або емоційного спустошення, нам може здаватися, що ми більше ніколи не розквітнемо. Однак Христос спонукає нас і далі за Нього міцно триматися: “Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете” (в. 4).

Якщо ми продовжуємо отримувати духовне живлення від Ісуса, краса та процвітання в нашому житті (в. 8), які є наслідком цього живлення, відображатимуть світ Божої доброти.