У підніжжя Гімалайських гір мандрівник помітив ряд будинків без вікон. Провідник пояснив, що деякі мешканці побоювалися, що, поки вони сплять, до їхніх осель проникнуть демони. Тому вони і побудували суцільні стіни. Якщо власник дому прорізав у стіні вікна, аби в оселю світило світло, це означало, що він повірив у Господа Ісуса.

Дещо схоже може відбуватися з нами, хоча ми цього і не помічаємо. Ми живемо в страху, а сатана і його демони провокують розбрат в родинах і серед друзів. Мені часто здається, що я намагаюся сховатися за стінами. Однак Господь Ісус хоче, аби я зробив вікно.

Ізраїль шукав прихистку за високими мурами, натомість Бог сказав, що народ у безпеці лише з Ним. Він царює з небес, і Його слово керує всім (Іс. 55:10-11). Якщо Ізраїль до Нього повернеться, Він “його… помилує” (в. 7) і відновить його, як Свій народ, аби через нього благословити світ (Бут. 12:1-3). Бог звеличить народ, переможно ведучи його вперед. Радість народу “стане… Господеві на славу, на вічну ознаку, яка не понищиться!” (Іс. 55:13).

Іноді стіни потрібні, втім краще, коли вони з вікнами, бо це показує світу, що ми довіряємо Богу своє майбутнє. Наші страхи справжні, однак Бог всемогутній. Вікна відкривають нас для Ісуса, “Світла для світу” (Ів. 8:12), і для тих, хто Його потребує.