Якими ви уявляєте собі динозаврів, коли ті були живі? З великими зубами? Лускатою шкірою? Довгими хвостами? Художниця Карен Карр відтворює цих вимерлих створінь на фресках. Один з її розписів сягає семи метрів у висоту і двадцяти метрів у довжину. Через великий об’єм розпису його встановлювала ціла команда спеціалістів у Музеї природничої історії Сема Нобла в Оклахомі.
Складно стояти перед цією фрескою без відчуття незначущості в порівнянні з динозаврами. Схожі відчуття мене охопили, коли я читала Божий опис могутньої тварини, названої “бегемотом” (Йов 40:15). Ця величезна тварина поїдала траву, наче віл, і мала хвіст розміром зі стовбур дерева. Її кістки нагадували залізне пруття. Бегемот важко йшов через гірські пасовища, іноді зупиняючись відпочити в місцевому болоті. Він зовсім не боявся повеней.
Ніхто, крім Творця, не міг приборкати це дивовижне створіння (в. 19). Бог нагадав Йову про цю істину в той час, коли життя Йова зловісно затьмарили проблеми. Він бачив тільки горе, нерозуміння і розчарування, допоки не почав ставити Богу запитання. Божа відповідь допомогла Йову побачити справжню дійсність. Бог був більший за всі його проблеми і, на відміну від Йова, був здатен їх вирішити. Врешті-решт Йов визнав: “Я знаю, що можеш Ти все” (Йов 42:2).
