Обрі придбала своєму старому батьку тепле пальто, однак він помер ще до того, як міг його одягнути. Отже, вона поклала в кишеню пальта підбадьорливу записку та купюру у двадцять доларів, а потім віддала його на благодійність.
У ста п’ятдесяти кілометрах від неї, не в силах виносити сімейні скандали, дев’ятнадцятирічний Келлі пішов із дому без теплого одягу. Він знав лише одне місце, куди можна поїхати – до своєї бабусі, яка за нього молилася. Через декілька годин він вийшов з автобуса і пригорнувся до бабусі. Прикриваючи його від зимового вітру, вона сказала: “Нам треба купити тобі пальто!” У крамниці місії Келлі приміряв пальто, яке йому сподобалося. Опустивши руки в кишені, він виявив конверт із 20 доларами і запискою від Обрі.
Переживаючи за своє життя, Яків мусив тікати від свого брата (Бут. 27:41-45). Коли він зупинився на нічліг, Бог з’явився Якову уві сні і сказав: “Я з тобою, і буду тебе пильнувати скрізь, куди підеш” (Бут. 28:15). Яків дав обітницю: “Коли Бог… дасть мені хліба їсти та одежу вдягнутись… то Господь буде мені Богом” (вв. 20-21).
Яків спорудив вівтар і назвав його “Бет-Ел” (що в перекладі означає “Дім Божий”) (в. 22), а Келлі завжди бере з собою ті 20 доларів і записку від Обрі. Усе це слугує нагадуванням: куди б ми не тікали, Бог завжди поруч.
