Шостого грудня 1907 року в американському штаті Західна Віргінія стався вибух, який призвів до однієї з найбільш жахливих трагедій в історії вугільної промисловості. Тоді загинуло 360 шахтарів, внаслідок чого без чоловіків і батьків залишилося 250 жінок і 1000 дітей. За свідченням істориків, поминальна служба стала підґрунтям, з якого пізніше виникло святкування Дня батька в США. Після великої втрати залишились спогади, які згодом переросли у святкування.

Найбільша трагедія в людській історії сталася тоді, коли люди розіп’яли свого Творця. Втім, навіть ця похмура мить породила спогади і святкування. У ніч перед розп’яттям Господь Ісус узяв елементи ізраїльської Пасхи і зробив їх символами святкування на згадку про Себе. Євангеліст Лука так змальовує цей епізод: “Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: «Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!»” (Лк. 22:19).

Беручи участь у святому причасті, ми прославляємо велику й незмінну Божу любов до нас, пам’ятаючи про ціну нашого порятунку і радіючи дару життя, отриманого завдяки Його жертві, як оспівано у великому гімні Чарльза Веслі: “О, дивовижна любов! Як таке можливо, що Ти, мій Бог, мав за мене померти?”