Сидячи за обіднім столом, я спостерігала за радісною метушнею навколо мене. Тітки та дядьки, брати та сестри, племінники та племінниці – усі насолоджувалися їжею і раділи можливості бути разом. Я також цьому раділа. Однак раптом подумала: “Ти тут єдина жінка, яка не має власних дітей і власної родини”.

Багато незаміжніх жінок, як я, відчувають дещо подібне. У моїй азіатській культурі, де дуже цінують шлюб і дітей, відсутність власної родини може породити відчуття неповноцінності. Може здаватися, що вам бракує чогось важливого, що визначає вашу суть і робить вас цілісними.

Ось чому мене дуже підтримує істина, що Бог є моєю “долею” (Пс. 72:26). Коли ізраїльські племена отримали свої наділи, священицьке плем’я Левія не отримало нічого. Однак Бог пообіцяв, що Він Сам буде його наділом і спадщиною (Повт. 10:9). Плем’я Левія отримувало в Бозі цілковите задоволення і вірило, що Він забезпечить усі його потреби.

Для декого з нас відчуття нестачі зовсім не пов’язане з родиною. Можливо, ми прагнемо отримати кращу роботу або здобути вище академічне звання. Якими б не були наші обставини, ми можемо прийняти Господа як свою долю. Саме Він робить нас цілісними. Він замінить усе, чого нам не вистачає.