Хтось сказав, що протягом життя ми отримуємо троє імен: ім’я, яке нам дали батьки, ім’я, яке нам дають інші (наша репутація), та ім’я, яке ми даємо собі (наш характер). Ім’я, яке нам дають інші, справді має значення, бо “ліпше добре ім’я за багатство велике, і ліпша милість за срібло та золото” (Пр. 22:1). Втім, важливішим є наш характер.

Однак існує ще одне ім’я, яке важливіше за всі інші. Ісус сказав християнам у Пергамі, що попри шкоду, якої зазнала їхня репутація, для тих, хто опирається і не піддається спокусі, у Нього на небесах є нове ім’я. “Переможцеві дам… білого каменя, а на камені написане ймення нове, якого не знає ніхто, – тільки той, хто приймає його” (Об. 2:17).

Нам невідомо, чому Ісус пообіцяв білий камінь. Можливо, це нагорода за перемогу чи перепустка на месіанський бенкет. А можливо, це дещо схоже на те, чим присяжні колись голосували за виправдання. Щоб це не було, однак головним є те, що нове ім’я зітре весь наш сором (дивіться Іс. 62:1-5).

Наша репутація може бути заплямованою, а характер здаватися невиправним. Втім, остаточно нас не визначає жодне з цим імен. Важливо не те, ким вас називають інші або навіть ви самі, а те, ким вас називає Господь Ісус. Живіть відповідно до свого нового імені.