Купуючи обручки, я багато годин витратив на пошук належного діаманта. Мене переслідувала думка: “А якщо я упущу найкращий варіант?”

За словами психолога Баррі Шварца, моя постійна нерішучість свідчить, що я “максималіст”, а не “задовільник”. Задовільники роблять вибір на основі відповідності власним потребам. А максималісти? Вони завжди прагнуть зробити найкращий вибір. Якими є потенційні наслідки нерішучості, коли треба щось обрати серед великого різноманіття варіантів? Хвилювання, депресія і невдоволення. Соціологи назвали це синдромом втрачених можливостей.

Безумовно, у Святому Письмі ми не знайдемо термінів максималіст або задовільник. Однак у ньому міститься схожа ідея. У 1-му Посланні до Тимофія апостол Павло спонукав молодого служителя шукати цінність у Бозі, а не в речах цього світу. Попри свої обіцянки, світ ніколи не приносить цілковите задоволення. Павло хотів, аби Тимофій вкорінювався в Бозі: “Великий же зиск – то благочестя із задоволенням” (1 Тим. 6:6). А далі додає: “А як маєм поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того” (в. 8).

Якщо я зосереджуюсь на численних варіантах задоволення, які пропонує світ, то зазвичай лишаюсь неспокійним і незадоволеним. Але якщо я зосереджуюсь на Бозі і відкидаю нав’язливе прагнення до максималізму, моя душа отримує справжнє задоволення і справжній спокій.