Асцидії – це дивні створіння. Тримаючись за каміння та мушлі, вони нагадують пластикові трубки, що гойдаються під дією течії. Харчуючись поживними речовинами, які отримують з води, вони ведуть пасивний спосіб життя.

На початку свого життя асцидії мають вигляд пуголовків з примітивним мозком, який допомагає їм знаходити їжу та уникати небезпеки. Молоді асцидії плавають в океані, але коли стають дорослими, з ними щось відбувається. Оселяючись на каміннях, вони припиняють рух і починають перетравлювати власний мозок.

Безхребетність, бездумність і пасивне слідування за течією. Апостол Петро застерігає нас від подібного процесу. Оскільки зрілість для нас означає наслідування Божого характеру (2 Петр. 1:4), всі ми покликані зростати: розумово – у пізнанні Христа (2 Петр. 3:18); духовно – у таких рисах, як благочестя, наполегливість і самоконтроль (2 Петр. 1:5-7); практично – досліджуючи нові способи прояву любові, гостинності та служіння іншим через свої дари (1 Петр. 4:7-11). Таке зростання убереже нас від неефективності та непродуктивності (2 Петр. 1:8).

Поклик до зростання стосується як сімдесятирічної людини, так і підлітка. Божа природа безмірна, наче океан. Однак ми рідко в неї заглиблюємось. Досліджуйте Божий безмежний характер, відправляйтесь у нові духовні подорожі, служіть, ризикуйте. Зростайте.