У моєму дитинстві був період, коли я боялася ходити до школи. Деякі дівчата знущалися наді мною, влаштовуючи жорстокі розіграші. Отже, під час перерв я ховалася в бібліотеці, де читала християнські оповідання. Я пам’ятаю, як вперше прочитала Ім’я “Ісус” і відчула, що це Ім’я Того, Хто мене любить. У наступні місяці, відчуваючи страх перед можливим знущанням у школі, я завжди молилася: “Ісусе, захисти мене!” І я почувалася сильнішою і спокійнішою, знаючи, що Він наглядає за мною. З часом дівчата просто втомилися знущатися наді мною і припинили це робити.

Відтоді минуло вже багато років, однак надія на Ім’я Ісуса продовжує підтримувати мене в складні часи. Покладатися на Його Ім’я означає вірити в правдивість усього, що Він сказав про Свій характер, і заспокоюватись у Ньому.

Давид також знав про безпеку в надії на Боже Ім’я. Коли він писав Псалом 9, то вже знав Бога, як Всемогутнього Правителя, справедливого та вірного (вв. 8-9, 11, 17). Отже, Давид, ідучи воювати зі своїми ворогами, виявляв надію на Боже Ім’я, покладаючись не на зброю чи на військові навички, а на Бога, Який стане для нього “притулком” (в. 10).

Ще будучи маленькою дівчинкою, я кликала до Божого Імені і відчувала його істинність. Отож, покладаймося на Ім’я Ісуса, на Ім’я Того, Хто любить нас.