Майкл плавав під водою в пошуках лобстера, як раптом опинився в пащі горбатого кита. Він намагався вибратися звідти, втім марно. І він подумав, що все скінчилося. Однак кити не полюбляють ловців лобстерів, і приблизно через тридцять секунд кит виплюнув його. Дивовижно, що в Майкла не була зламана жодна кістка; він отримав лише синці та ще одну незабутню історію.

Він не перший. Йону також проковтнула “велика риба” (Йона 2:1), і він три дні перебував у її череві, допоки вона не викинула його на берег (Йона 2:1, 11). На відміну від Майкла, який опинився в пащі кита випадково, риба проковтнула Йону через його ненависть до ворогів Ізраїлю і через небажання їхнього каяття. Коли Бог наказав Йоні проповідувати в Ніневії, той сів на корабель і поплив у протилежному напрямку. Отже, Бог послав велику рибу, аби привернути увагу пророка.

Мені зрозуміло, чому Йона ненавидів ассирійців. Вони утискали Ізраїль у минулому і через п’ятдесят років захоплять північні племена в полон, внаслідок чого ці племена зникнуть назавжди. Цілком зрозуміло, що Йону засмучувала ймовірність їхнього прощення.

Однак Йона виявляв більшу відданість Божому народу, ніж Богу всіх народів. Господь любив ворогів Ізраїлю і хотів їх врятувати. Бог також любить наших ворогів і хоче їх врятувати. Отож, будемо плисти до них з доброю звісткою про Ісуса.