“Дідусю, дивись! Ці дерева махають Богу!” Ми з онуком дивились на молоді берізки, які з наближенням дощу почали колихатись від пориву вітру. Захопливе зауваження онука викликало в мене усмішку. Водночас я також подумав: “А в мене є подібна уява в питаннях віри?”
Розмірковуючи про Мойсея та палаючий кущ, поетеса Елізабет Браунінг написала: “Небесами сповнена земля, і кожний кущ Божим полум’ям палає; і лише той здатен зняти своє взуття, хто за цим спостерігає”. Боже творіння можна побачити в усьому, що нас оточує, і одного дня, коли земля буде відновлена, ми подивимось на неї зовсім по-новому.
Бог каже про цей день через пророка Ісаю: “З радістю вийдете ви, і з миром проваджені будете. Гори й холми будуть тішитися перед вами співанням, і всі польові дерева будуть плескати в долоні” (Іс. 55:12). Співаючі гори? Дерева, які плескають у долоні? Чому б ні? Апостол Павло сказав, “що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих” (Рим. 8:21).
Ісус колись казав про каміння, яке кричатиме (Лк. 19:40), і Його слова перегукуються з пророцтвом Ісаї про майбутнє для тих, хто звертається до Нього за спасінням. Якщо ми дивимось на Бога з вірою, що здатна уявити речі, які може зробити тільки Бог, то спостерігатимемо за Його дивами вічно!
