Перебуваючи в маленькому західноафриканському містечку, мій американський пастор вчасно прибув на недільне богослужіння о 10 годині ранку. Втім у церковній залі нікого не було. Він вирішив почекати. Одну годину. Дві. Нарешті, десь о пів на першу дня, до церкви прибув місцевий пастор, а за ним почали надходити хористи та інші мешканці міста, і служіння розпочалося “у повноті часу”, як висловився мій пастор. “Нас вітав Дух, і Бог не запізнився”. Місцева культура відрізнялася від американської культури мого пастора.
Час здається відносним, однак Бог досконалий і ніколи не спізнюється. Лазар захворів і помер, втім Ісус прибув лише через чотири дні після його смерті. Сестри Лазаря не розуміли, чому Він так вчинив. “І Марта сказала Ісусові: «Коли б, Господи, був Ти отут, – то не вмер би мій брат»” (Ів. 11:21). Ми можемо вважати так само, дивуючись, чому Бог не квапиться вирішити наші проблеми. Натомість краще з вірою очікувати на Його відповіді та прояв Його сили.
Теолог Ховард Турман написав: “Ми чекаємо, Отче, коли частина Твоєї сили стане нашою силою, коли частина Твого серця стане нашим серцем, частина Твого прощення стане нашим прощенням. Ми чекаємо, Боже, ми чекаємо”. І тоді, коли Бог відповість, ми, як Лазар, дивовижним чином отримаємо благословіння того, що насправді не було затримкою.
