Минулої весни ми вирішили провести аерацію газону – наситити киснем землю. У ніч перед цією процедурою сильний вітер здув насіння з клена в нашому дворі. Коли аераційна машина розпушувала ґрунт, у землю потрапили сотні кленових насінин. Отже, через два тижні в нашому дворі став проростати кленовий ліс!
Дивлячись на це неподобство, я була вражена тим, яке розмаїття нового життя здатний зробити один єдиний клен. Кожне мініатюрне деревце стало для мене ілюстрацією нового життя в Христі, яке я – одна звичайна людина – можу передати іншим. Протягом життя кожному з нас надається безліч можливостей розповідати про свою “надію” (1 Петра 3:15).
Якщо ми страждаємо “за правду” з надією на Господа Ісуса Христа (в. 14), оточуючі, які будуть бачити це, можуть зацікавитись Богом, Якого вони ще не знають. Будемо готові відповідати на їхні запитання і цим сіяти насіння нового життя. Не треба одразу висловлювати все, що ми знаємо, інакше це буде схожим на духовну бурю. Краще спокійно і шанобливо помістити насіння віри в серце, готове його прийняти.
