Лікар-окуліст допоміг трирічному Андреасу підібрати його перші окуляри. “Подивись у дзеркало”, – сказав він. Андреас подивився на своє відображення, а потім повернувся до батька з радісною і люблячою посмішкою. Тоді батько Андреаса ніжно витер сльози, що котилися по щоках сина, і запитав: “Що сталося?” Андреас обійняв батька за шию і сказав: “Я тебе бачу”. Він трохи відсторонився, нахилив голову і зазирнув батькові в очі. “Я бачу тебе!”

Коли ми молитовно вивчаємо Біблію, Святий Дух допомагає нам побачити Ісуса, “образ невидимого Бога” (Кол. 1:15). Втім навіть із поглядом, дарованим Духом Святим, та постійним пізнанням Писання, ми й досі бачимо лише проблиск Божої безмежної величі. Коли ж наш час на землі скінчиться або коли Ісус здійснить Свою обітницю повернутись, ми побачимо Його в усій повноті (1 Кор. 13:12).

У ту радісну мить нам не потрібні будуть жодні спеціальні окуляри, бо ми побачимо Христа обличчям в обличчя і пізнаємо Його так, як Він знає кожного з нас, улюблених членів Його тіла, церкви. Святий Дух сповнить нас вірою, надією та любов’ю, аби нам лишатись непохитними, допоки ми не побачимо люблячого й живого Спасителя, і не скажемо: “Я Тебе бачу, Ісусе! Я бачу Тебе!”