Моєму батьку подобалося бути на природі, він любив кемпінг, рибалку і колекціонування мінералів. А ще любив працювати на подвір’ї та в саду. Все це вимагало багато зусиль! Він годинами обрізав, сапав, садив насіння або квіти, виривав бур’яни, косив газон, поливав двір і сад. Однак результати були того варті: доглянутий газон, смачні помідори і красиві троянди. Щороку він обрізав троянди близько до землі, і щороку вони відростали знову, наповнюючи все навкруги своїми пахощами і красою.

У книзі Буття ми читаємо про Еденський сад, де Адам і Єва жили, процвітали і спілкувалися з Богом. Там Бог “зростив… із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне” (Бут. 2:9). Думаю, що в досконалому саду також були красиві й ароматні квіти, можливо, навіть троянди без шипів!

Після свого бунту проти Бога Адам і Єва були вигнані з саду, і відтоді повинні були садити й доглядати власні сади, а це означало розбивати тверду землю, боротися з бур’янами та іншими труднощами (Бут. 3:17-19, 23-24). Однак Бог продовжував про них піклуватись (в. 21). Він не залишив людство без краси творіння, аби привернути нас до Себе (Рим. 1:20). Квіти в саду нагадують про постійну Божу любов та обітницю оновленого творіння. Вони є символами надії та втіхи!