Ібрагіму було лише 12 років, коли він приїхав до Італії із Західної Африки. Він не знав жодного слова італійською, боровся із заїканням і терпів образи від місцевих жителів. Але ніщо не могло зупинити працелюбного молодого чоловіка, який у 20 років відкрив піцерію в місті Тренто. Його маленьке підприємство всупереч сумнівам скептиків набуло популярності і стало одним із 50 найкращих піцерій світу.

Після цього Ібрагім захотів допомогти голодним дітям на вулицях Італії. Тому він оголосив про ініціативу “Благодійна піца”, взявши за основу неаполітанську традицію, за якою відвідувачі ресторанів купують додаткову каву для нужденних. Він запропонував своїм клієнтам замовляти додаткову піцу для тих, хто не може її собі дозволити. А ще він переконує дітей мігрантів не зважати на забобони і не здаватися.

Така наполегливість нагадує слова апостола Павла, який закликав галатійських віруючих до сталості в добрих справах: “А роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо. Тож тому, поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним” (Гал. 6:9-10).

Ібрагім, іммігрант, що зіткнувся з мовним бар’єром та забобонами, надав своїм відвідувачам можливість робити добро. Його піца стала “мостом”, що веде до розуміння та прийняття. Нехай його приклад надихає нас і допоможе шукати можливості робити добро. А Бог, Чия праця буде здійснюватися через нашу старанність, отримає славу.