Жити по-новому
Пролунали аплодисменти, коли найкращі учні школи отримали похвальні грамоти за успіхи в навчанні. Однак на цьому програма не закінчилась. Наступною нагородою відзначили тих учнів, які хоч і не були “найкращими” в школі, проте більше за інших покращили свою успішність. Вони наполегливо працювали, щоб виправити незадовільну оцінку, змінити деструктивну поведінку і частіше відвідувати школу. Їхні батьки сяяли та аплодували, визнаючи, що діти змінилися і йдуть новим шляхом.
Розкаяне серце
Мій друг порушив шлюбні обітниці. Було боляче дивитись, як він руйнує свою родину. Шукаючи примирення з дружиною, він звернувся до мене за порадою. Я сказав йому, що він повинен запропонувати більше, ніж просто слова; він повинен бути активним у прояві любові до своєї дружини і водночас усунути будь-які прояви гріха.
Покладіть це на “Божу тарілку”
Протягом багатьох років мати молилася, допомагаючи своїй дорослій доньці знаходити відповідні консультації та найкращі ліки. Її екстремальні злети та сильні падіння день за днем обтяжували материнське серце. Будучи часто виснаженою від смутку, мати зрозуміла, що повинна дбати і про себе. Подруга запропонувала їй виписувати свої тривоги та речі, які вона не могла контролювати, на маленькі папірці і класти їх на “Божу тарілку” біля ліжка. Ця проста практика не позбавила від усього стресу, втім коли вона бачила тарілку, це нагадувало їй, що всі її проблеми знаходяться в Божих руках.
Життя в чотирьох словах
Теолог і письменник Джеймс Іннелл Пакер помер у 2020 році, не доживши п’яти днів до свого 94-го дня народження. Продажі його книги “Пізнання Бога” сягнули понад 1,5 мільйони примірників з моменту її публікації. Пакер відстоював біблійний авторитет та учнівство, і закликав християн серйозно ставитись до віри в Ісуса. Наприкінці життя його попросили звернутися до церкви з останнім словом. У відповідь Пакер промовив лише чотири слова: “Прославляйте в усьому Христа”.
Наш вплив на інших
Коли доктор Лі, мій викладач у семінарії, помітив, що Бенджі, наш шкільний сторож, запізнюється на обід, він непомітно відклав для нього тарілку з їжею. Поки ми зі студентами спілкувались, доктор Лі також непомітно поклав йому на тарілку останній шматок рисового пирога, додавши трохи тертого кокосового горіха в якості смачної приправи. То був один із багатьох добрих вчинків видатного теолога, і я вважаю, що він був ще одним свідченням його вірності Богу. Минуло двадцять років, а його вчинок і досі мене захоплює.
Фотолабораторія в лісі
Можна було б подумати, що війна не дасть Тоні Ваккаро шансу стати фотографом, однак це його не зупиняло. Між жахливими моментами ухиляння від артилерійських снарядів та шрапнелі, яка, здавалося, просто сипалася з дерев, він все одно фотографував. Потім, поки його друзі спали, він використовував їхні шоломи, аби змішати хімічні реактиви для проявлення плівки. Нічний ліс став фотолабораторією, в якій Ваккаро створив безсмертний фотозвіт про битву в лісі Хюртген під час Другої світової війни.
Небеса співають
Радість відчувалась у їхніх голосах, коли хор старшокласників співав аргентинську пісню “El Cielo Canta Alegría”. Я насолоджувалась їхнім виступом, хоч і не розуміла слів, бо не знаю іспанської. Але незабаром я почула знайоме слово, коли хор почав радісно вигукувати: “Алілуя!” Слово “Алілуя”, проголошення хвали Богу, подібним чином звучить у більшості мов світу. Бажаючи більше дізнатись про цю пісню, я після концерту зайшла в інтернет і виявила, що її назва перекладається як “Небеса співають від радості”.
Допомагайте один одному
Баскетбольна команда університету Ферлі Дікінсона грала слабо. Коли гравці вийшли на майданчик, на трибунах глядачі почали глузувати з них. Всі чекали на розгром прямо в першій чверті, але команда змагалася з усієї сили. І тоді в залі раптом залунала їхня бойова пісня, хоча музикантів із собою вони не взяли. Оркестр Дейтонського університету вивчив пісню суперників за кілька хвилин до гри. Музиканти могли просто грати знайомі композиції, але вирішили таким чином підтримати гостей.