Прийом королівської родини
Після зустрічі з англійською королевою на балу в Шотландії Сільвія та її чоловік отримали повідомлення, що королівська родина хотіла би завітати до них на чашку чаю. Сильно нервуючи, Сільвія почала прибирати і готувати будинок для прийому гостей з королівської родини. Перед самим їхнім приїздом вона пішла в сад, щоб нарвати букет квітів для столу. Її серце калатало. Тоді Сільвія відчула, як Бог їй нагадав, що Він є Царем над царями і перебуває з нею щодня. Вона одразу відчула мир у своєму серці і подумала: “Зрештою, це просто королева!”
Солодше від меду
У День міста Чикаго в жовтні 1893 року міські театри зачинилися, бо власники вважали, що всі підуть на Всесвітній ярмарок. Його справді відвідало понад сімсот тисяч людей. Однак Дуайт Муді (1837–1899) хотів, аби на іншому кінці Чикаго звучала проповідь. Його друг Рувим Торрей (1856–1928) сумнівався в спроможності Муді зібрати натовп у той самий день, коли проводився ярмарок. Втім, завдяки Божій благодаті, він це зміг. Пізніше Торрей сказав, що натовп зібрався, тому що Муді знав “Книгу, яку цей старий світ понад усе бажав пізнати – Біблію”. Торрей хотів, аби інші любили Біблію так само, як її любив Муді, регулярно та з захопленням читаючи її.
Кожного нового ранку
У мого брата Пола в дитинстві діагностували важку форму епілепсії. У підлітковому віці його стан ще більше погіршився. Для нього та моїх батьків нічні години стали виснажливими, бо вночі приступи епілепсії могли тривати понад шість годин поспіль. Лікарі не могли знайти ліки, які б полегшили симптоми і зберігали його свідомим хоча б частину дня. Батьки благали в молитві: “Боже! О, Боже, допоможи нам!”
Ми не боги
У книзі “ Просто християнство ” Клайв Льюїс порадив ставити собі певні запитання, щоб розпізнати гордість у своєму серці: “Наскільки мене непокоїть зневага інших людей або їхня відмова звертати на мене увагу… протегувати мене чи хвалити мене?” Льюїс вважав гордість проявом “найбільшого зла” та основною причиною нещастя в родинах і країнах. Він назвав її “духовним раком”, який позбавляє любові, задоволення і навіть здорового глузду.
Віддаючи все
Заради служіння Ісусу два чоловіки відмовились від мистецької кар’єри, присвятивши себе тій діяльності, до якої їх покликав Бог. Джеймс Фрейзер (1886–1938) залишив кар’єру концертного піаніста в Англії і поїхав на місіонерське служіння в Китай. У свою чергу американець Джадсон Ван Девентер (1855–1939) вирішив стати благовісником, замість того щоб розвиватися у сфері мистецтва. Пізніше він написав гімн “Все Тобі віддати прагну”.
Процес дозрівання
На початку свого п’ятдесятирічного служіння в Кембриджі Чарльз Симеон (1759–1836) зустрівся з пастором Генрі Венном і його дочками. Після зустрічі дочки зауважили, наскільки жорстоким і самовпевненим здавався цей молодий чоловік. У відповідь Венн попросив дочок зірвати з дерева персик. Коли вони, дивуючись, навіщо йому знадобився нестиглий плід, принесли батьку персик, той сказав: “Мої любі, цей плід ще зелений, і нам треба почекати. Ще трохи сонячного світла, ще трохи дощів, і персик дозріє та стане солодким. Так само буде і з містером Симеоном”.
Відбудова руїн
Через схильність до крадіжок і залежність від героїну сімнадцятирічний Довайн мав залишити батьківський дім у Маненберзі, в районі Кейптауна (Південна Африка). Проте далеко він не пішов. На подвір’ї своєї матері він збудував хатинку з гофрованого металу, яка невдовзі отримала назву “Казино”, ставши місцем для прийому наркотиків. Однак у дев’ятнадцять років Довайн повірив у Господа Ісуса Христа. Шлях його порятунку від наркотичної залежності був тривалим і виснажливим, однак з поміччю Бога та віруючих друзів він нарешті отримав свободу. І через десять років збудоване ним “Казино” перетворилося на церковну будівлю. Те, що колись було темним і зловісним місцем, тепер стало місцем поклоніння і молитви.
Завжди дякуючи
Лютеранський служитель XVII століття Мартін Рінккарт жив у важкі часи, коли в країні вирували війна та епідемія. Тільки за один рік з тридцяти, коли Рінккарт трудився для Христа, він провів понад чотири тисячі похоронних богослужінь, в тому числі і власної дружини. Іноді сім’я голодувала. Рінккарт міг впасти у відчай, але його віра залишалася твердою. Він постійно дякував Богові. Свою вдячність він висловив у гімні “Nun danket alle Gott” (“Прославимо Творця”). Цю пісню сьогодні знають і люблять багато християн.
Коли промовляє Бог
Лілі, перекладачку Біблії, затримали в аеропорту, коли вона мала летіти додому. Її мобільний телефон перевірили і конфіскували, виявивши там аудіо копію Нового Завіту. Потім місцеві чиновники дві години допитували її. Під час допиту офіцер наказав Лілі ввімкнути мобільний додаток з біблійним текстом. Так сталося, що запис почався зі слів, які записані в 7-му розділі Євангелії від Матвія: “Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам” (Мт. 7:1-2). Почувши ці слова на рідній мові, один з чиновників зблід. Згодом Лілі відпустили і більше не застосовували до неї жодних заходів.
Любов до чужинців
Один випадок після переїзду на нове місце навіяв мені почуття, що мені тут не раді. Знайшовши вільне місце в маленькій церкві, де мав того дня проповідувати мій чоловік, я з подивом почула від непривітного похилого чоловіка: “Пересядьте далі”. Його дружина, перепрошуючи, пояснила, що я зайняла місце, на якому вони завжди сидять. Пізніше я дізналася, що парафіяни орендують свої місця, збираючи таким чином гроші для церкви і гарантуючи, що ніхто не займе чуже місце. Такий менталітет імовірно формувався десятиліттями.
Як відображати Христа
Тереза з Лізьє була радісною і безтурботною дитиною, допоки не померла її мати, коли їй було всього чотири роки. Вона стала дуже полохливою і схвильованою. Втім на Різдво через багато років усе змінилося. Відсвяткувавши у церкві народження Ісуса Христа, Тереза відчула, як Бог звільнив її від страху і сповнив радістю. Цю зміну вона приписала силі Ісуса, Який залишив небеса і став Людиною, і перебував у ній.
Зупиняючи плітки
Після того, як Чарльза Симеона (1759–1836) призначили священиком в Церкві Святої Трійці в англійському місті Кембриджі, він зазнав багаторічної протидії. Оскільки більшість членів церкви хотіли мати священиком іншу людину, вони поширювали про Симеона плітки і протистояли його служінню. Іноді його навіть не пускали в приміщення церкви. Однак Симеон, який прагнув сповнюватися Божим Духом, намагався впоратися з плітками, запровадивши певні життєві принципи. Першим принципом був: “Ніколи не вірити чуткам, якщо вони не є цілковитою правдою”. Другий: “Завжди пам’ятати, що погляд на ситуацію може докорінно змінитися, якщо вислухати іншу сторону”.
Рибалити заборонено
Коррі тен Бум, яка вижила під час холокосту, розуміла важливість прощення. У книзі “Іти заради Господа” вона пише, що її улюблений образ – прощення гріхів, вкинених у море. “Якщо ми каємось у своїх гріхах, Бог назавжди кидає їх у найглибший океан… Думаю, що потім Бог там ставить знак із написом «Рибалити заборонено»”.
Довіряючи Богу в часи смутку
Коли чоловік, якого прозивали “Тато Джон”, дізнався, що у нього неоперабельний рак, він та його дружина Керол відчули Боже покликання оповідати про перебіг хвороби онлайн. Вірячи, що Бог може діяти через їхню неміч, вони два роки ділилися моментами радості та своїм смутком і болем.
Він мене змінив
Коли Джона, який керував найбільшим домом розпусти в Лондоні, заарештували і відправили до в’язниці, він все одно вважав: “Я гарна людина” . Перебуваючи у в’язниці, цей чоловік вирішив відвідати групу з вивчення Біблії, бо там пригощали кавою та пиріжками. Його вразило те, наскільки щасливими здавалися інші в’язні. Коли співали першу пісню, він розплакався, а в кінці зібрання отримав Біблію. Книга пророка Єзекіїля вразила його, “немов грім серед ясного неба”. Джон прочитав наступні рядки: “Коли б несправедливий відвернувся від своєї несправедливости… і чинив би право та справедливість… то конче буде він жити, не помре” (Єз. 18:27-28). Боже Слово для нього ожило, і він усвідомив: “Я не був гарною людиною. Я був несправедливим і маю змінитися”. Під час молитви з пастором Джон сказав: “Я знайшов Ісуса Христа, і Він мене змінив”.