Вдивляючись у небокрай
Не встиг паром відчалити, як моя маленька донька сказала, що їй погано. В неї відразу почалася морська хвороба. А незабаром і я сама відчула нудоту. “Просто дивись у небокрай”, – нагадувала я собі. Моряки кажуть, що це допомагає відновити відчуття рівноваги.
Секрет миру
Грейс – особлива жінка. Коли я бачу її, то мені на думку спадає лише одне слово: спокій. Протягом шести місяців нашого знайомства на її обличчі рідко коли бував інший вираз, ніж тихий та умиротворений – хоча у її чоловіка виявили рідкісну хворобу і поклали в лікарню.
Солодке й гірке
Одні надають перевагу гіркому шоколаду, а інші люблять солодкий. Індіанці племені Майя в Центральній Америці полюбляли шоколад у вигляді напою, приправленого перцем чилі. Вони називали його “гіркою водою”. Багато років потому шоколад потрапив до Іспанії, але іспанці надавали перевагу солодкому шоколаду, тому додавали до нього цукор та мед для зменшення його природної гіркоти.
Подивись мовчки
У пісні “Подивись на Нього” мексиканський композитор Рубен Сотело описує страждання Ісуса на хресті. Він запрошує подивитися на Христа мовчки, тому що зайві будь-які слова, коли йдеться про таку велику любов, яку Він явив на хресті. Можна вірою уявити хрест, кров, цвяхи й неймовірний біль.
Мужність бути вірним
Страх був постійним супутником Хадасси – героїні роману Франсін Ріверс “Голос серед вітру”. Хадасса жила ще у першому столітті й стала рабинею в одному римському домі. Там вона постійно боялась переслідувань за свою віру в Христа. Вона знала, що християн зневажають, що багатьох із них вбили, віддавши на розтерзання левам на арені. Чи матиме вона мужність не зректися віри, якщо прийдуть випробування?
Білі, мов сніг
Торік у грудні я разом зі своєю сім’єю поїхала в гори. Все своє життя ми жили в тропічному кліматі, тому це було вперше для нас, коли ми могли побачити сніг у всій його красі та пишноті. Коли ми дивилися на білу ковдру, що вкрила поля, мій чоловік процитував вірш із Книги пророка Ісаї: “Коли ваші гріхи будуть як кармазин, − стануть білі, мов сніг” (Іс. 1:18).
Що залишається в оці
Англійською “колібрі” звучить буквально як “птах, що дзижчить” – саме такий звук відтворюють швидкі рухи цього маленького птаха. Португальською − “цілувальник квітів” ; іспанською – “летюча дорогоцінність” . Одна з моїх улюблених назв походить із Мексики. Це слово “біулу” , яке буквально означає “що залишається в оці”. Інакше кажучи, той, хто хоча б раз бачив колібрі, вже ніколи її не забуде.
Другий шанс
“Як ви можете бути такими добрими до мене, якщо навіть не знаєте мене?”
Як звуть твого батька?
Коли я купувала мобільний телефон в одній із країн Близького Сходу, мені ставили типові запитання: ім’я, національність, адреса. Але потім клерк, заповнюючи бланк, запитав мене: “Як звуть вашого батька?” Це питання здивувало мене і я поцікавилась, чому воно було важливе для покупки телефону. Виявилось, що в тій країні воно було необхідним для встановлення моєї особи. В деяких культурах дані про батька й родовід є дуже важливими.
Цілеспрямованість
Кілька місяців тому я отримав листа з запрошенням приєднатися до товариства “цілеспрямованих людей”. Я подивився у довідниках значення слова “цілеспрямований” і з’ясував, що це ті, хто максимально мотивовані і готові важко працювати для досягнення своїх цілей. Чи це добре бути такою мотивованою людиною? Є просте тестове питання: “Чи робиться це все для Божої слави?” (1 Кор. 10:31). Занадто часто ми робимо різні речі для власної слави. Після потопу в дні Ноя велика кількість людей вирішила побудувати башту, щоб “вчинити для себе ймення” (Бут. 11:4). Вони бажали досягти слави для себе й не бажали розпорошуватись по всій землі. Їхнє цілеспрямування було грішним.
Обручка й благодать
Дивлячись на свою руку, я часто згадую, що загубила весільну обручку. Під час однієї поїздки я пакувала свої речі і десь її поклала, що й досі не знаю, де саме.
Пастир на все життя
Коли мій син переходив у старші класи, він завжди плакав: “Хочу, щоб цей вчитель викладав усе моє життя!” Ми змушені були пояснювати йому, що зміна вчителів – то невід’ємна частина життя. Інколи ми запитуємо себе: “Чи можливі стосунки, що тривають усе життя?”
Добра спадщина
Мої бабуся та дідусь не мали багато грошей, але їм вдавалось кожне Різдво зробити особливим, незабутнім для мене й моїх двоюрідних братів і сестер. Було багато їжі. Панувала атмосфера радості й любові. З раннього дитинства ми знали, що саме завдяки Христу це велике свято стало можливим.
Краще за піньяту
Неможливо уявити мексиканське свято без піньяти – великої паперової іграшки з порожнечею всередині, що містить цукерки й різні солодощі. Діти протикають гострими паличками і намагаються розірвати її, щоб поласуватися вмістом.
Добре, погане й жахливе
Одна моя люба подруга надіслала мені повідомлення наступного змісту: “Я дуже рада, що ми можемо розказати одна одній добрі речі, погані й жахливі!” Ми дружимо вже багато років і навчились ділитись як приємними речами, так і своїми помилками. Ми зрозуміли, що нам далеко до досконалості, тому не боїмося зізнаватись у своїх духовних поразках, але й щиро радіємо нашим духовним перемогам.