Від плачу до поклоніння
Кім почала боротьбу з раком грудей у 2013 році. Через три дні після курсу лікування лікарі діагностували в неї прогресуючу хворобу легень і сказали, що їй залишилося жити не більше 5 років. Протягом першого року Кім дуже тужила. Але на той час, коли я познайомилася з нею у 2015 році, вона вже віддала цю проблему Господу: її обличчя випромінювало радість та мир. І хоча в деякі дні їй буває дуже важко, Бог продовжує перетворювати її великі страждання на чудове свідоцтво про сповнену хвали надію, яка служить великим підбадьоренням для інших.
Любов змінює нас
До свого навернення я через глибоку душевну травму уникала близьких стосунків. Моїм близьким другом була лише мама, поки я не вийшла заміж за Алана. Через сім років, коли ми були на межі розлучення, я привезла свого сина-дошкільника Хав’єра на церковне богослужіння й сіла ближче до виходу, не довіряючи нікому, але відчайдушно потребуючи допомоги.
Проблема раків
Коли мій кузен запропонував мені половити з ним річкових раків, я не могла приховати своєї радості. Широко усміхнулась, коли він вручив мені пластикове відро… без кришки!
Дякуємо, що Ти такий
Доглядаючи за своєю хворою матір’ю в онкологічному центрі, я познайомилася з Лорі, іншою доглядальницею, що жила зі своїм чоловіком Френком в тому ж коридорі, що і я. Ми могли розмовляти, сміятися, плакати й молитися разом. Живучи поруч, часто виливали одна одній душу і молились. Ми з радістю підтримували одна одну, доглядаючи дорогих нам людей.
Служимо, як можемо
Будучи прикутим до ліжка, 92-річний Моррі Бугарт продовжував в’язати шапки для безхатченків. Кажуть, що за 15 років він зв’язав понад 8 000 штук. Моррі Бугарт вирішив не зациклюватися на собі, а робити те, що було в його силах. Він стверджував, що завдяки цій роботі почувається краще і бачить у своєму житті сенс. “Я збираюся в’язати шапки, доки не піду додому до Господа”, – казав він. І це трапилося у лютому 2018 року. Хоча більшість із тих, хто отримали допомогу від Моррі, нічого не знають про нього і про те, чого коштував йому такий труд.
Будьте вдячні
Роки моральної втоми, причиною якої були хронічний біль та обмежена рухливість, зрештою дали себе знати: я стала занадто вимогливою і невдячною. Почала нарікати, що мій чоловік погано про мене піклується. Мені не подобалося, як він прибирає в домі. Скаржилась на одноманітне меню, хоча мій чоловік – найкращий кухар, якого я тільки знаю. Коли ж він зізнався, що мої бурчання ображають його, це мене обурило! Але зрештою Бог допоміг мені побачити свою неправоту, і я попросила пробачення у Господа та в свого чоловіка.
Справжнє обличчя
Протягом багатьох років почуття сорому через своє не дуже благочестиве минуле негативно впливало на моє життя. Що буде, якщо інші дізнаються про моє минуле? Бог допоміг мені набратися сміливості й запросити на обід лідера жіночого служіння. Намагаючись виглядати досконалою, я дуже старанно прибирала в домі, приготувала їжу з трьох головних блюд і вдягла найкращий одяг.
Правильна молитва
Я захоплююсь тими людьми, що записують молитовні потреби у свої пошарпані від використання щоденники. Тими, хто слідкують, як Бог відповідає на їхні молитви, а потім славлять Його і старанно поповнюють свій список молитовних потреб. Мене надихають ті, хто регулярно збираються для молитви, і на килимках, де вони схиляються, видно сліди від колін.
Понад небесами
У 2011 році Національна асоціація аеронавтики та дослідження космічного простору (NASA) святкувала своє тридцятиріччя. За цей період шаттли (космічні човники) доставили у космос понад 355 чоловік і допомогли у будівництві Міжнародної космічної станції. Після того як п’ять шаттлів було списано, NASA більше зосередилась на дослідженні далекого космосу.
Щедрі пожертвування
Згадавши все те, що Бог зробив для нашої церкви протягом всієї її історії, лідери презентували общині проект нового гімнастичного залу, щоб краще служити людям нашого міста. Члени лідерської команди об’явили, що будуть першими, хто підпишуть зобов’язання фінансувати будівництво. Спочатку мені не хотілося жертвувати більше тієї суми, про яку ми вже прийняли рішення. Однак ми з чоловіком погодились молитися за цей проект. А потім, згадавши все те, що Бог постійно робить для нас, ми зрештою погодились на щомісячні пожертвування. Загальні внески нашої церковної сім’ї дозволили профінансувати все будівництво.
Дивовижний Майстер
Мені подобається відображати на фотографіях моменти величної Божої творчості. Я бачу Божі сліди на кожній крихітній квітковій пелюстці, в кожному сяючому промені під час сходу сонця, в кожному візерунку неба – або вкритому хмарами, або всіяному зорями.
Хороший татко
Коли наш син Хав’єр був ще малим, мого чоловіка часто не було вдома через постійні відрядження. І хоча він регулярно телефонував, були такі важкі ночі, коли самих дзвінків було замало, щоб втішити Хав’єра. Аби якось заспокоїти сина, я, вкладаючи його спати, брала фотоальбоми, показувала йому різні фотографії, на яких він з татком проводять час разом, і запитувала: “Ти пам’ятаєш це?” Такі спогади втішали мого сина, і він часто казав: “У мене хороший татко”.
Щедра любов
На кожну річницю нашого весілля мій чоловік Алан зазвичай дарує мені розкішний букет живих квітів. Але того року, коли через скорочення він втратив роботу, я не сподівалась на такий надзвичайний прояв прихильності та любові. Однак на 19-ий рік нашого подружнього життя яскраві кольорові квіти чекали мене на столі в їдальні. Алан відкладав щомісяця трішки грошей, щоб купити подарунок.
Я бачу тебе
Хав’єру тоді було два роки, коли ми завітали до одного взуттєвого магазину. Він почав бігати між рядами, ховаючись за штабелями коробок з-під взуття. А коли мій чоловік Алан казав йому: “А я тебе бачу!” − малюк хихикав. Аж ось я раптово побачила, як Алан шалено бігає між рядами взуття, гукаючи сина по імені. Разом ми кинулися до виходу з магазину і побачили, що наша дитина, не перестаючи сміятися, біжить у напрямку до відкритих дверей, за якими була запруджена машинами вулиця.
Як і попереджали
Якось під час відпустки ми з чоловіком записалися на самий спокійний варіант рафтингу вздовж річки Чаттахучі в штаті Джорджія. Дізнавшись, що всупереч рекламі подорож включатиме невеличкі водоспади, я лише простогнала – адже на мені були сандалі, легкий сарафан та крислатий капелюх. На щастя, з нами була пара, яка мала досвід складного рафтингу. Вони навчили нас базовим прийомам веслування, самі керували й пообіцяли благополучно доставити до місця призначення. Досягнувши берега в нижній течії річки, я швидко вистрибнула з човна і почала виливати воду зі своєї сумочки, в той час як мій чоловік віджимав краї мого мокрого сарафана. Подорож виявилася не такою, як її рекламувало туристичне агентство.