Воно того варте
Ображена на віруючих, які в минулому заподіяли їй шкоду, моя мати гнівно зреагувала на мою віру в Ісуса. “Тепер ти будеш мене засуджувати? Не вийде!” Вона поклала телефонну трубку і не розмовляла зі мною цілий рік. Я дуже переживала, але кінець кінцем усвідомила, що стосунки з Богом набагато важливіші за стосунки з матір’ю. Я молилася за неї кожного разу, коли вона не відповідала на мої дзвінки, і просила Бога допомогти мені її любити.
Час помолитися… знову
Я під’їхала до дому, махаючи своїй сусідці Міріам та її маленькій дочці Елізабет. З роками Елізабет звикла до наших спонтанних розмов, які тривали довше за обіцяні “кілька хвилин” і переростали у молитовні зустрічі. Вона вилазила на дерево, яке росло у центрі подвір’я, гойдала ногами, сидячі на гілці, та займала себе чимось, поки я та її мати розмовляли. Трохи згодом Елізабет зістрибувала зі свого сідала і бігла до нас. Беручи нас за руки, вона посміхалася і співоче промовляла: “Час помолитися… знову ”. Навіть у ранньому віці Елізабет, схоже, розуміла, яку важливу роль відігравала молитва у нашій дружбі.
Двом краще
У 1997 році під час тріатлону “Ironman” на Гавайях дві жінки намагалися втриматися на ногах, шкандибаючи до фінішної лінії. Виснажені бігунки продовжували пересувати хиткі ноги, допоки Сіан Велч не зіштовхнулася з Венді Інграхам. Вони обидві впали на землю. Намагаючись підвестися, вони спіткнулися у двадцяти метрах від фінішу. Інграхам почала повзти, натовп аплодував. Коли суперниця наслідувала її приклад, натовп почав підбадьорювати ще гучніше. Інграхам перетнула фінішну лінію четвертою і впала на простягнуті руки своїх прихильників. Потім вона повернулася і простягла руку своїй суперниці. Велч подалася вперед, простягаючи через фінішну лінію до Інграхам свою стомлену руку. Коли вона закінчила змагання п’ятою, її зустрів схвальний рев натовпу.
Якщо життя важке
Будучи фізично, ментально та емоційно виснаженою, я згорнулася в кріслі. Наша родина відгукнулася на Божий заклик і переїхала з Каліфорнії до Вісконсіну. Коли ми прибули на місце, наша машина зламалася, і ми два місяці залишалися без транспортного засобу. Крім того, наше заселення ускладнилося через обмежену рухливість чоловіка після неочікуваної операції та через мій хронічний біль. Ми зіткнулися з серйозними проблемами на новому місці. Наша стара собака захворіла. Хоча нове цуценя принесло нам багато радості, проте енергійність пухнастого створіння принесла значно більше турботи, ніж очікувалося. Я впала у розпач. Як я могла зберігати непохитну віру, подорожуючи вибоїстою дорогою труднощів?
Найвеличніша таємниця
Перед тим, як повірити в Ісуса Христа, я чула проповідь Євангелії, проте не могла зрозуміти природи Спасителя. Як Він може пропонувати прощення моїх гріхів, якщо в Біблії сказано, що лише Бог може прощати гріхи? Прочитавши книгу Джеймса Пакера “Пізнання Бога”, я зрозуміла, що не самотня у своїх ваганнях. Джеймс Пакер каже, що багатьох невіруючих “по-справжньому вражає християнське твердження, що Ісус із Назарету був втіленим Богом… повністю Богом і повністю Людиною”. Однак саме ця істина робить спасіння можливим.
Таємна доставка
Біля вхідних дверей на Кім чекала скляна ваза з білими конваліями, рожевими тюльпанами і жовтими нарцисами. Упродовж семи місяців анонімний віруючий надсилав Кім чудові букети з місцевого квіткового магазину. Кожний щомісячний подарунок надходив із запискою, яка містила біблійне підбадьорення і підпис: “З любов’ю, Ісус”.
Омиті в любові
У маленькій церкві в Південній Каліфорнії віруючі побачили можливість практичним способом виявити Божу любов. Вони зібралися в місцевій пральні, щоб послужити громаді, перучи одежу для нужденних. Віруючі випрали і поскладали одежу. Іноді вони забезпечували одержувачів гарячою їжею або пакетами з продуктами.
Живіть з Богом в сьогоденні
У книзі “Просто християнство” Клайв Льюїс написав: “Бог, безсумнівно, перебуває поза часом. Його життя не складається з моментів, які слідують один за одним… Для Нього будь-який момент в історії світу завжди теперішній”. Навчаючись довіряти Богу, вічному Творцю часу, ми можемо прийняти дійсність, що в Його руках наше тимчасове існування безпечне.
Щира подяка
Під час підготовки Ксав’єра до першої співбесіди мій чоловік Алан дав нашому сину пачку листівок з подякою, аби він розіслав їх після зустрічі з потенційними роботодавцями. Тоді Алан, ґрунтуючись на багаторічному власному досвіді менеджера, вдавав інтерв’юера і задавав Ксав’єру питання. Після рольової гри наш син поклав у папку декілька копій свого резюме. Він усміхнувся, коли Алан нагадав йому про листівки. “Я знаю, – сказав він, – що листівка зі щирою подякою вирізнить мене з-посеред усіх інших претендентів”.
Ніколи не втрачайте надії
Коли у моєї подруги виявили рак, лікар порадив їй вирішити усі свої справи. Вона подзвонила мені, ридаючи і хвилюючись за чоловіка та дітей. Я передала її нагальне молитовне прохання нашим спільним друзям. Ми зраділи, коли інший лікар спонукав подругу ніколи не втрачати надії і запевнив, що його команда зробить усе можливе, аби допомогти. Хоч інколи було дуже важко, проте вона зосереджувалася не на труднощах, а на Богові. Вона не здавалася.
Ходити, як воїн
Вісімнадцятирічна Емма вірно говорила про Ісуса у соцмережах, хоч і зазнавала критики за свою щиру любов до Христа. Дехто атакував її дошкульними зауваженнями стосовно її зовнішності. Інші натякали на брак розуму через її відданість Богу. Хоча недобрі слова глибоко ранять серце Емми, вона продовжує звіщати Євангелію зі сміливою вірою та любов’ю до Ісуса та інших людей. Однак іноді їй здається, що її сутність і гідність визначаються критикою інших. Якщо це стається, Емма просить у Бога допомоги, молиться за своїх гонителів, розмірковує над біблійними текстами і наполегливо продовжує благовістити.
Вставте своє ім’я
У книгах, що мають загальну назву “Листи Божої любові” , Гленіс Нелліст закликає дітей до глибокої особистої взаємодії з Господом. Ці дитячі книги містять листи від Бога, в яких після кожної біблійної історії дитина може вставити своє ім’я. Персоніфікація біблійної істини допомагає маленьким читачам зрозуміти, що Біблія – це не просто збірка оповідань. Вони дізнаються, що Господь хоче стосунків із ними і через Писання звертається до Своїх улюблених дітей.
Що б ми не робили
У своїй книзі “Спійманий радістю” Клайв Льюїс зізнався, що став християнином у віці тридцяти трьох років, “брикаючись, відбиваючись, обурюючись і шукаючи можливість утекти”. Незважаючи на особистий опір Льюїса, на його недоліки і на перепони, яких він зазнав, Господь перетворив його на відважного і творчого захисника віри. Льюїс звіщав про Божу істину і любов через написання сильних нарисів і романів, які читають, вивчають і поширюють вже більше ніж п’ятдесят п’ять років після його смерті. Життя Клайва Льюїса відображало його переконання, що людина “ніколи не застара для досягнення нової мети або нової мрії”.
Живіть. Моліться. Любіть
Під впливом батьків, які непохитно вірили в Ісуса, зірка легкої атлетики Джессі Оуенс жив як відважний муж віри. Під час Олімпійських ігор у 1936 році в Берліні Оуенс, один з декількох афроамериканців у команді США, отримав чотири золоті медалі у присутності сповнених ненависті нацистів та їхнього лідера Адольфа Гітлера. Він також потоваришував з німецьким атлетом Луцом Лонгом. Жива віра Оуенса в оточенні нацистської пропаганди справила вплив на життя Луца. Згодом Лонг написав Оуенсу: “Тоді в Берліні, коли я вперше розмовляв з тобою, коли ти стояв на колінах, я знав, що ти молився… Думаю, що я можу повірити в Бога”.
Прославляючи Божу творчість
Коли музика наповнила церковну залу, на сцену вийшов художник-дальтонік Ланс Браун. Повернувшись спиною до глядачів, він став перед великим білим полотном і вмочив пензель у чорну фарбу. Плавними рухами Ланс намалював хрест. Поступово цей візуальний оповідач зобразив картини розп’яття і воскресіння Христа. Великі частини полотна він замалював чорною фарбою. Додавши блакитні й білі кольори, він завершив абстрактний живопис менше ніж за шість хвилин. Потім художник підняв полотно, перевернув його і показав прихований образ – співчутливе обличчя Ісуса.