У перший день перебування в підготовчій школі Шарлоту попросили намалювати саму себе. Її “шедевр” був дуже примітивним: овал тулуба, голови, два кружечки для очей. Коли ж в останній день навчання у підготовчій школі її знову попросили намалювати себе, то на малюнку можна було побачити маленьку дівчинку в кольоровій сукні з посмішкою на обличчі; гарні руді локони спадали на плечі. Таке просте шкільне завдання ставило за мету продемонструвати, як час впливає на розвиток дитини.

Якщо ми приймаємо той факт, що дітям для розвитку потрібен час, то можемо культивувати більше терпіння до себе та інших щодо повільності духовного росту. Звісно, ми радіємо, коли бачимо “плід духа” (Гал. 5:22-23), але часто нас засмучують наші гріховні вчинки та вчинки інших людей. Автор Послання до євреїв, звертаючись до віруючих, писав: “Ви бо за віком повинні б бути вчителями, але ви потребуєте ще, щоб хтось вас навчав перших початків Божого Слова” (Євр. 5:12).

Давайте, шукаючи близьких стосунків з Ісусом, молитись один за одного і ставитись із терпінням до того, хто любить Бога, але має проблеми з духовним ростом. “Правдомовні в любові” – давайте саме так підбадьорювати один одного, щоб разом могли “зростати в Нього, а Він − Голова, Христос” (Еф. 4:15).