У серпні 2015 року, коли я готувалася поступати до університету, що знаходився в іншому місті в двох годинах їзди, мені раптом спало на думку, що я можу й не повернутися додому після закінчення навчання. “Як я зможу залишити свою домівку? Свою сім’ю? Свою церкву? Що робитиму, якщо Бог зрештою покличе мене до іншого штату або навіть до іншої країни?”

Як колись Мойсея налякало Боже повеління йти до фараона та вивести з Єгипту Його народ (Вих. 3:10), так само була налякана і я. Мені не хотілось залишати свою зону комфорту. Проте Мойсей зрештою послухався Бога і пішов, хоч і просив, щоб Господь доручив це комусь іншому (Вих. 3:11-13; 4:13).

На прикладі Мойсея можемо побачити те, чого нам не варто робити, коли ясно відчуваємо Боже покликання. Краще нехай нас сповняє бажання бути схожими на учнів, які, почувши заклик Ісуса, відразу все залишили й пішли за Ним (Мт. 4:20-22; Лк. 5:28). Страх – природна річ, але маємо коритися Божому задуму для нашого життя.

Мені й досі нелегко жити далеко від домівки. Але я шукаю Його волі. Господь відкриває мені двері нових можливостей, що зміцнює мою впевненість: я там, де маю бути.

Коли Бог виводить нас із зони комфорту, ми можемо відреагувати неохоче, як Мойсей, або як учні, що слідували за Ісусом. Але як би важко це не було, слідування за Ісусом варте того.