Через кілька років після трагічної втрати своїх перших дружини і чоловіка, Роббі і Сабріна закохалися, одружилися і об’єднали свої дві родини. Вони побудували новий дім, назвавши його єврейським словом “Хавіла” , яке означає “народжений в муках”. Ця назва означає робити щось прекрасне через біль. Подружжя каже, що вони побудували дім не для того, щоб забути минуле, а щоб “народити життя з попелу і радіти надії”. Для них “це місце приналежності, місце, в якому всі радіють життю і тримаються за обітницю майбутнього”.

Це чудовий образ нашого життя в Ісусі Христі. Він дістає наші життя з попелу і стає для нас місцем приналежності. Якщо ми Його приймаємо, Він оселяється у наших серцях (Еф. 3:17). Через Ісуса Бог приймає нас у Свою родину, щоб ми належали Йому (Еф. 1:5-6). Хоч ми зазнаватимемо болісних періодів, Господь може навіть їх використати для здійснення добрих намірів у нашому житті.

Кожного дня у нас є можливість зростати в пізнанні Бога, відчуваючи Його любов і радіючи тому, що Він нам дав. У Господі ми маємо повноту життя, яка без Нього неможлива (Еф. 3:19). Ми також маємо обітницю, що ці стосунки триватимуть вічно. Ісус є нашим місцем приналежності, нашою підставою радіти життю і нашою вічною надією.