Дядько Закі був не просто другом вченого Кеннета Бейлі, він був його вірним провідником під час небезпечних екскурсій у безкраїй Сахарі. Бейлі каже, що, йдучи за дядьком Закі, він та його команда виявляли цілковиту довіру своєму провіднику. Вони по суті казали: “Ми не знаємо, куди йдемо. Якщо ти нас залишиш, ми всі помремо. Ми повністю довіряємо твоєму керівництву”.

У часи втоми та душевного болю Давид шукав передусім Божого керівництва. В 60-му Псалмі написано: “Я кличу до Тебе від краю землі, коли серце моє омліває! На скелю, що вища від мене, мене попровадь” (Пс. 60:3). Давид прагнув безпеки й розради у Божій присутності: “Бо для мене Ти став пристановищем, баштою сильною супроти ворога! Хай я оселюся навіки в наметі Твоїм, в укритті Твоїх крил заховаюся” (Пс. 60:4-5).

Люди, яких Святе Письмо називає вівцями, що “розпорошились” (Іс. 53:6), дуже потребують Божого керівництва в житті. Залишившись на самоті, ми безнадійно загубились би в пустелі грішного світу.

Однак ми не самотні! У нас є Пастир, Який веде нас “на тихую воду”, підкріпляючи наші душі і провадячи нас (Пс. 22:2-3).

У чому ви сьогодні потребуєте Його керівництва? Зверніться до Нього. Він ніколи вас не залишить.