Реакція на критику
Образливі слова дошкуляють. Мій друг, визнаний письменник, міркував, як йому відреагувати на отриману критику. Його нова книга здобула схвальні відгуки і престижну нагороду. Однак потім оглядач поважного журналу висловив сумнівний комплімент, назвавши його книгу добре написаною і водночас жорстко розкритикувавши її. Мій друг звернувся до інших за порадою: “Як мені відреагувати?”
Вперті цапки
Ви напевно чули відому байку, можливо, навіть читали вірш про двох впертих цапків, які зустрілися на вузькому містку через гірську річку і ні за що не хотіли поступатися один одному. “Вперлися ніжками, вдарились ріжками – стук-стук, аж пішов понад річку гук. Отак цапки билися, аж у річку з кладки звалилися”.
Хіба ми щось значимо?
Я вже декілька місяців листувався з молодим чоловіком, який глибоко розмірковував про віру. Одного разу він написав: “Ми не більше ніж крихітні, мініатюрні і нескінченно малі цятки на часовій шкалі історії. Хіба ми щось значимо?”
Ти побачиш її знову
В кімнаті було темно і тихо. Я підсунула стілець ближче до ліжка Жаклін. Три роки тому, ще до початку боротьби з раком, моя подруга була енергійною і життєрадісною людиною. Я й досі могла уявити її усміхненою з живими очима. Однак тепер вона була тиха і безмовна. Я відвідувала її у спеціалізованому медичному центрі.
Почніть з кінця
“Ким ти хочеш стати, коли виростеш?” Таке запитання дуже часто задавали мені в дитинстві. Відповіді мінялися так часто, як вітер змінює свій напрямок. Лікарем. Пожежником. Місіонером. Лідером поклоніння. Фізиком. І навіть Макгайвером (улюбленим кіногероєм)! Тепер, будучи батьком чотирьох дітей, я розумію, як складно їм відповісти на це запитання. Інколи мені хочеться сказати: “Я знаю, ким тобі краще стати!” Часто батьки можуть побачити у своїх дітях дещо більше, ніж діти бачать в собі.
Дивна втіха
Здавалося, що вірш на листівці, яку отримала Ліза, не відповідав її обставинам: “І відкрив Господь очі того слуги, і він побачив, аж ось гора, повна коней та огняних колесниць навколо Єлисея!” (2 Цар. 6:17). “У мене рак! – подумала вона у замішанні. – Я щойно втратила дитину! Вірш про ангельських воїнів мене не стосується”.
Прибрати непроханого гостя
Почало тільки світати, коли мій чоловік піднявся з ліжка і пішов на кухню. Я з подивом побачила, що він увімкнув і знову вимкнув світло. Потім я згадала, як вчора зранку закричала, побачивши на кухонному столі “непроханого гостя”. Пояснюю. Це небажане створіння з шістьма ногами. Чоловік знає про мій страх і одразу прибіг прибрати це створіння. Цього ранку він прокинувся раніше, аби пересвідчитися, що на кухні немає жодних жуків, щоб я могла туди спокійно зайти. Який молодець!
