Рухаючись до духовної зрілості
У нещодавньому опитуванні респондентів просили назвати вік, коли вони, на їхню думку, стали дорослими. Ті, які вважали себе дорослими, вказували на особливі вчинки, як на доказ цього статусу. Найпоширенішою ознакою “дорослішання”, на думку респондентів, була можливість заробити стільки, щоб придбати собі дім. Деякі також говорили, що відчули себе дорослими, коли стали кожен день готувати вечерю і самостійно ходити до лікаря. Були й гумористичні відповіді, наприклад, їсти фаст-фуд замість повноцінного обіду чи суботніми вечорами залишатися вдома і нікуди не ходити.
Божий порятунок
Отримавши інформацію про дзвінок від стурбованого громадянина до служби 911, поліцейський поїхав уздовж залізничних колій, вдивляючись у темряву, допоки не побачив автомобіль, що застряг посеред колії. Відеореєстратор у машині патрульного зафіксував моторошну сцену, в той час як поїзд невпинно наближався. “Поїзд їхав досить швидко, – сказав поліцейський, – від п’ятдесяти до вісімдесяти миль на годину”. Не роздумуючи ані секунди, поліцейський витяг із машини непритомного чоловіка всього за декілька секунд до того, як на неї налетів поїзд.
Мудрий будівничий
Соджорнер Трут, яка при народженні отримала ім’я Ізабелла Бомфрі, народилася в рабстві в 1797 році в місті Есопус, штат Нью-Йорк. Попри те, що майже всіх її дітей продали як рабів, у 1826 році вона разом із дочкою втекла від рабства і почала жити з родиною, яка заплатила за її свободу. Не допускаючи, аби несправедлива система і далі роз’єднувала її родину, вона звернулася до суду, щоб повернути собі свого маленького сина Пітера, що було справжнім подвигом для тогочасної афроамериканської жінки. Усвідомивши свою нездатність виховувати дітей без Божої допомоги, вона повірила в Христа і пізніше змінила своє ім’я на Соджорнер Трут, показуючи, що основою її життя є Божа істина.
Наше справжнє єство
У старому фотоальбомі моїх батьків міститься фотографія маленького хлопчика. У нього кругле обличчя, веснянки та пряме світле волосся. Він любить мультики, ненавидить авокадо і має лише одну платівку групи АВВА. У фотоальбомі також є фотографії підлітка. У нього довге обличчя і хвилясте волосся. У нього немає веснянок, йому подобається авокадо, він дивиться фільми і ніколи не скаже, що в нього є платівка групи АВВА! Хлопчик та підліток мало схожі між собою. У науковому розумінні в них різна шкіра та кров, різні зуби та кістки. Втім і хлопчик, і підліток – це я. Цей парадокс спантеличував філософів. Ким ми є насправді, враховуючи, що змінюємося протягом життя?
Служіння з надією
Роджеліо був нашим офіціантом під час тижневої відпустки. Одного разу, розмовляючи з нами, він подякував Ісусу за Кейлі, свою співчутливу дружину з сильною вірою. Після народження їхньої першої дитини Бог дав їм можливість допомагати в піклуванні про племінницю з синдромом Дауна. Невдовзі постійної турботи потребувала його теща.
Досконала справедливість
У 1983 році трьох підлітків арештували за вбивство чотирнадцятирічного юнака. Згідно з новинами, юнака “застрелили… через його [спортивну] куртку”. Засуджені до довічного позбавлення волі, підлітки провели за ґратами тридцять шість років, допоки не з’явився доказ їхньої невинуватості. Злочин вчинив інший чоловік. Перед тим, як їх звільнити, суддя вибачився перед ними.
Плакати – це нормально
Впавши на коліна, я залилася слізьми: “Боже, чому Ти про мене не піклуєшся?” Я плакала. То був 2020 рік – період пандемії COVID-19. Вже минув майже місяць відтоді, як мене звільнили, і щось пішло не так стосовно виплати допомоги по безробіттю. Я й досі не отримала жодних коштів, як і обіцяних урядом документів стосовно допомоги. У глибині душі я вірила, що Бог усе владнає. Я вірила в Його щиру любов і турботу про мене, однак у ту мить я почувалася покинутою.