Рішучі заходи
У нас вдома на стіні роками висів декоративний церемоніальний лук і колчан. Я унаслідував його від батька, який придбав цей сувенір, коли ще був місіонером у Гані.
Достаток задовольняє потребу
У шкільних кафетеріях, як і у великих закладах, часто готують більше їжі, ніж її споживають. Співробітникам складно передбачити точну потребу, і їжу, яка залишається, просто викидають. Втім багато учнів не мають достатньо їжі вдома і лишаються голодними на вихідні. Рішення цієї проблеми віднайшли в одному американському шкільному окрузі в партнерстві з місцевою неприбутковою організацією. Їжу, яка лишилася, пакують і віддають учням, аби вони її з’їли вдома. Отже, вирішується одразу дві проблеми: надлишок їжі в кафетеріях і нестача їжі вдома в учнів.
Бог воює за нас
Мати з Колорадо довела, що вона ні перед чим не зупиниться, аби захистити свою дитину. Її п’ятирічний син грався на вулиці, як раптом вона почула його крик. Мати вибігла на вулицю і з жахом побачила, що в її сина з’явилася неочікувана “приятелька” – пума. Голова її сина вже перебувала в щелепах великої кішки. Мати зібрала всі свої сили і кинулася на звіра, аби відкрити його щелепи і врятувати свого сина. Цей героїчний вчинок матері нагадує про Божу любов і про Божий захист Своїх дітей.
Надійна любов
Чому я не можу перестати про це думати? Мене переповнювали смуток, провина, гнів і замішання.
Більше не сироти
Гай Брайант, нежонатий і бездітний чоловік, працював у нью-йоркській службі дитячої соціальної допомоги. Він щоденно стикався з величезною потребою в прийомних батьках. За одне десятиліття через його опіку пройшло більше п’ятдесяти дітей. Одного разу він опікував аж дев’ятьох дітей. Брайант пояснив: “Кожного разу знаходилася дитина, яка потребувала місця, де б вона могла перебувати. Якщо у вашому домі і серці є місце, ви просто візьмете її до себе. І вам не треба довго над цим думати”. Прийомні діти, які вже стали дорослими і почали жити власним життям, досі мають ключі від будинку Брайанта і часто приходять до нього на недільний обід. Брайант до багатьох виявив батьківську любов.
Як ви?
Чарла помирала, і вона про це знала. Жінка лежала на лікарняному ліжку, як раптом у її палату ввійшов лікар з групою молодих інтернів. Упродовж наступних декількох хвилин лікар, не звертаючи уваги на хвору, описував інтернам її стан. Нарешті він повернувся до неї і запитав: “Як ви?” Чарла трішки усміхнулася і щиро розповіла групі про надію і мир в Ісусі Христі.
Посаджені в Бозі
“Окрилює вітер бузок…” Таким вступним рядком у поемі “Травень” поетеса Сара Тісдейл змальовує, як поривчастий вітер розкачує бузкові кущі. Однак Тісдейл оплакує втрачену любов, і її поема невдовзі стає сумною.
