Після завершення святкової пасхальної трапези, віруючі почали обіймати один одного, висловлюючи таким чином свою радість. Беррі стояв позаду і, щиро усміхаючись, спостерігав за цим. Він сказав: “Тепер це моя родина. Я знайшов те місце, де можу любити й отримувати любов від інших… це місце моєї приналежності”.

У дитинстві Беррі страждав від жорстокого емоційного та фізичного насильства, що позбавляло його радості. Однак у місцевій церкві його радо прийняли і розповіли про Ісуса. Його вабили єдність та радість, які він бачив там. Відчуваючи, що його люблять і приймають, Беррі, зрештою, повірив у Христа.

У Псалмі 132 цар Давид за допомогою яскравих образів показав довготривалі наслідки “доброї та гарної” єдності Божого народу. Він порівняв її з помазанням дорогоцінною олією, яка стікає на бороду (в. 2). Помазання було поширеним звичаєм у стародавньому світі, іноді воно було частиною привітання, коли хтось входив у дім. Давид порівняв єдність також з росою, що спадає на гори, несучи життя і благословіння (в. 3).

Олія наповнює пахощами всю кімнату, а роса приносить вологу посохлим місцям. Наслідки єдності також добрі і гарні; вона сприяє прийняттю тих, хто самотній. Шукаймо єдності в Христі, даючи Богу можливість творити через нас добро.