Ніколи не пізно
Перебуваючи в маленькому західноафриканському містечку, мій американський пастор вчасно прибув на недільне богослужіння о 10 годині ранку. Втім у церковній залі нікого не було. Він вирішив почекати. Одну годину. Дві. Нарешті, десь о пів на першу дня, до церкви прибув місцевий пастор, а за ним почали надходити хористи та інші мешканці міста, і служіння розпочалося “у повноті часу”, як висловився мій пастор. “Нас вітав Дух, і Бог не запізнився”. Місцева культура відрізнялася від американської культури мого пастора.
Нагодовані
Жахливе вбивство доктора Мартіна Лютера Кінга сталося на піку американського руху за громадянські права в 1960-х роках. Однак минуло лише чотири дні, і його вдова Коретта Скотт Кінг замість нього мужньо очолила мирний марш протесту. Коретта завзято відстоювала справедливість і була відомою активісткою.
Від плачу до хвали
Моніка завзято молилась, аби її син повернувся до Бога. Вона плакала через його нечестивий образ життя і навіть розшукувала його в різних містах, де він вирішував жити. Ситуація здавалась безнадійною. Втім одного дня це сталося: її син пережив зустріч із Богом. І він став одним із найвідоміших теологів церкви. Ми його знаємо як Августина, єпископа Гіппонського.
Новий початок
“Християнська свідомість починається з болісного усвідомлення, що те, що ми вважали істиною, насправді виявилось обманом”, – написав Юджин Петерсон у своїх глибоких роздумах над Псалмом 119. Цей псалом є першою піснею з “пісень прочан” (Пс. 119–133), які паломники співали на шляху до Єрусалима. Як зазначив Петерсон у книзі “Тривала покірність в одному напрямку” , ці псалми також змальовують духовну подорож до Бога.
Натовп
“Люди протистояли наймогутнішим монархам і відмовлялись вклонятися перед ними”, – зауважила філософ і автор Ханна Арендт (1906–1975). “Втім небагато тих, – додала вона, – хто дійсно може протистояти натовпу і без зброї виступити проти заблудлих мас та їхнього безглуздя”. Будучи єврейкою, Арендт особисто бачила це у своїй рідній Німеччині. Страшно бути відкинутим громадою.
Решта нашої історії
Понад шість десятиліть журналіст новин Пол Харві був знайомим голосом на американському радіо. Шість днів на тиждень він промовляв барвистим голосом: “Вам відомі новини, і вже через хвилину ви почуєте решту історії ”. Після короткої реклами він оповідав маловідому історію про дуже відому особистість. До самого кінця тримаючи в таїні ім’я людини або іншу важливу складову, він захоплював слухачів своєю виразною паузою і слоганом: “І тепер ви знаєте… решту історії”.
З лев’ячої пащі
Повіривши в Ісуса, Тахер та його дружина Донья знали, що могли зазнати гоніння у своїй країні. І дійсно, одного дня Тахера з пов’язкою на очах та в наручниках ув’язнили і звинуватили у відступництві. Ще перед судовим засіданням він і Донья вирішили, що не зрікатимуться Ісуса.
