А потрібне одне
В один із вихідних днів березня я проводила для сестер бесіду про Марію та Марту, двох сестер із Віфанії, у яких Господь Ісус любив зупинятися з учнями (Ів. 11:5). Ми були у віддаленому місці на узбережжі Англії. Коли нас несподівано завалило снігом, учасниці сказали, що це можливість для них потренуватися сидіти біля ніг Христа, як це робила Марія. Вони хотіли зайнятися тією справою, в якій “потрібне одне” (Лк. 10:42), а саме, знаходитись поруч із Господом і навчатися в Нього.
Не буду згадувати гріха
Якось грудневого ранку 1992 року я їхав дорогою на пікапі свого діда, як раптом задні колеса почало заносити. Я не бачив ожеледиці, але добре її відчув. Машину стало кидати з боку в бік: один занос, другий, третій – і ось, я опинився в повітрі, зірвавшись з п’ятиметрового насипу. Пам’ятаю, як подумав: “Це круто, ось тільки вмирати не хочеться”. За мить машина приземлилася на крутий схил і, перекидаючись, покотилася вниз. Я виліз із розбитої кабіни, на щастя, цілком неушкодженим.
Бог чує молитви
Нещодавно овдовіла жінка була на межі розпачу. Щоб отримати необхідні для життя кошти за страховим полісом, вона мала надати інформацію про аварію, яка забрала життя її чоловіка. Поліцейський, з яким вона розмовляла, пообіцяв допомогти і дав візитну картку, але вона її загубила. Що робити? Вдова почала молитися, просячи Бога про допомогу. За кілька днів, прийшовши до церкви, вона побачила на підвіконні ту саму картку! Жінка гадки не мала, як вона там опинилася, проте знала, Хто все це влаштував. Святе Письмо каже, що Бог чує наші прохання. “Бо очі Господні до праведних, а вуха Його до їхніх прохань”, – писав апостол Петро (1 Петр. 3:12).
Тримайтеся за Ісуса
На сходовому майданчику офісної будівлі в мене раптом закрутилася голова. З’явилося відчуття, що сходи почали крутитися. Приголомшена, я схопилася за поручні. Серце прискорено билося, ноги підгиналися, а я чіплялася за перила, радіючи їх міцності. Обстеження показало, що в мене анемія. Хоча причина не була серйозною, і запаморочення незабаром пройшло, я ніколи не забуду, якою слабкою і безпорадною я відчула себе того дня.
Щасливі черевики
Занадто пізно Том почув зловіще клацання під своїм солдатським черевиком. Інстинктивно він відскочив убік. Але смертоносний пристрій, захований у землі, не здетонував. Згодом команда саперів виявила на цьому місці сорок кілограмів вибухівки. Том носив черевики, поки вони не розвалилися. “Мої щасливі боти”, – називав він їх.
Любов через молитву
Багато років Джон створював у церкві проблеми. Він був запальним, вимогливим і часто грубіянив. Постійно скаржився, що його погано “обслуговують”, а керівництво та добровільні помічники не справляються зі своїми обов’язками. Чесно кажучи, любити його було не просто.
Остаточна перемога
Під час Другої світової війни на полях битв у Європі солдатам, щоб вони менше сумували за домом, прямо в розташування частин повітрям доставляли похідні фортепіано. Музичні інструменти містили лише десять відсотків від звичайної кількості металу і були оброблені спеціальним водостійким клеєм та засобом від комах. Піаніно були дешевими, але міцними і забезпечували багатогодинне дозвілля для солдатів, які збиралися навколо них і співали улюблені пісні про домівку.