Ангели на стінах
Уоллес та Мері Браун вирішили переїхати до бідного району Бірмінгема (Англія). Невелика церква потребувала пастора. Але подружжя не знало, що на території, що прилягає до церкви і будинку, в якому їм належить жити, орудувала місцева банда. Браунам кидали цеглу у вікна, підпалювали паркани, погрожували їхнім дітям. Насильство тривало місяцями, і поліція не могла нічого вдіяти.
Підкоритися Богу
Джадсон Ван ДеВентер народився на фермі, де вчився малювати і вивчав мистецтво. Зрештою, він став учителем малювання. Однак у Бога для нього був зовсім інший план. Друзі цінували його працю в церкві і закликали зайнятися євангелізацією. Джадсон також відчував, що Бог його до цього кликав, але йому було важко відмовитись від мистецтва. Однак, за його словами, “нарешті настала вирішальна година мого життя, і я віддав Йому все”.
Повага
Молода подруга Меггі з’явилась у церкві в шокуючому вбранні. Втім це нікого не мало дивувати, бо вона була повією. Відвідувачка неспокійно совалася на своєму місці, часто смикаючи за надто коротку спідницю і сором’язливо обхоплюючи себе руками.
Зцілення через вдячність
У Христини Коста діагностували пухлину мозку. Провівши деякий час у клініці, вона помітила, що в розмовах про рак переважає войовнича риторика. Хворі “борються” або навіть “воюють” зі своєю недугою. Христину ця метафора швидко втомила. Їй “не хотілося більше року воювати з власним тілом”. Натомість вона знайшла інший підхід: щоденні вправи подяки. Дівчина щодня знаходила привід для цього. Вона дякувала за команду лікарів, за те, що їй стало краще. На власному досвіді Христина переконалася, що якою б важкою не була боротьба, подяка допомагає протистояти депресії та “підключати мозок” до одужання.
Обдаровані любов’ю
У день свого весілля Гвендолін Стулгіс одягла весільну сукню своєї мрії, а потім вона віддала її незнайомці. Стулгіс вважала, що сукня заслуговує більшого, ніж просто припадати пилом у шафі. З нею погодились також інші наречені. Тепер десятки жінок об’єдналися на її сторінці в соціальній мережі, щоб дарувати та отримувати весільні сукні. Одна дарувальниця сказала: “Я сподіваюся, що ця сукня буде передаватися від нареченої до нареченої, аж допоки вона не зноситься і не розірветься на шматки через усі святкування, які в ній відбулися”.
Глибока дружба в Христі
У каплиці коледжу Христа в Кембриджі є пам’ятник, присвячений двом лікарям сімнадцятого століття – Джону Фінчу і Томасу Бейнсу. Відомі як “нерозлучні друзі”, Фінч і Бейнс співпрацювали над медичними дослідженнями і разом звершували дипломатичні поїздки. Коли Бейнс помер у 1680 році, Фінч оплакував їхній “нерозривний шлюб душ”, який тривав тридцять шість років. Це була дружба, заснована на любові, вірності та відданості.
Найвищий прояв смирення
Після гри спортсмен, зірка студентського баскетболу, залишився, щоб допомогти працівникам прибрати порожні стаканчики та обгортки з-під їжі. Коли один із фанатів виклав відповідне відео, його переглянули понад 80 тисяч людей. Одна людина прокоментувала так: “Молодий чоловік – один із найскромніших хлопців, яких ви коли-небудь зустрічали у своєму житті”. Баскетболісту було б простіше піти з товаришами по команді й відсвяткувати свою роль у перемозі команди. Натомість він зголосився на невдячну роботу.