Сила у стражданні
У 1948 році Харлана Попова, пастора підпільної церкви, забрали з дому, щоб “задати йому пару питань”, а через два тижні його десять днів цілодобово допитували і морили голодом. Його били кожен раз, як він заперечував, що був шпигуном. Попов не лише витримав таке жорстоке поводження, але й привів до Ісуса інших в’язнів. Через одинадцять років його звільнили, і він продовжив проповідувати. А через два роки він залишив країну і возз’єднався зі своєю родиною. Наступні роки він проповідував і збирав кошти для розповсюдження Біблій у закритих країнах.
Возз’єднання
Маленький хлопчик радісно побіг відкривати велику коробку від свого тата, який був військовослужбовцем, і хлопчик не очікував його побачити на своєму дні народження. Однак всередині цієї коробки була інша гарно упакована коробка, яка, у свою чергу, містила ще одну коробку із запискою: “Сюрприз!” Спантеличений хлопчик підняв голову якраз у ту саму мить, коли до кімнати ввійшов його тато. Зі сльозами на очах син стрибнув батьку на руки, вигукнувши: “Тату, я за тобою скучив! Я тебе люблю!”
Кожен потребує співчуття
Після навернення до Христа і закінчення коледжу Джефф працював у великій нафтовій компанії. Будучи комівояжером, він мав багато подорожувати. Під час подорожей Джефф чув людські історії, багато з яких були скорботними. Він зрозумів, що його клієнти передусім потребували не нафти, а співчуття. Вони потребували Бога . Це привело Джеффа до навчання у семінарії, щоб дізнатися більше про Боже серце і нарешті стати пастором.
Вода надії
Служіння Тома і Марка оживляє життя. Це видно із відео, на якому група повністю одягнених дітей вперше в своєму житті сміється і стрибає в освіжаючій воді відкритого душу. Чоловіки співпрацюють з місцевими церквами по встановленню систем фільтрації води в криницях на Гаїті, полегшуючи і подовжуючи життя, бо це запобігає появі хвороб, пов’язаних із забрудненою водою. Доступ до чистої прісної води надає людям надію на майбутнє.
Справжні друзі
Під час навчання у середній школі в мене була “тимчасова подруга”. У маленькій церкві (де я була чи не єдиною дівчиною її віку) ми були “друзями” та іноді зустрічалися за межами школи. Однак у школі все було по-іншому. Якщо ми зустрічалися, вона могла привітатися лише за умови відсутності будь-кого іншого навкруги. Усвідомивши це, я рідко намагалася привернути її увагу в межах школи. Я розуміла обмеженість нашої дружби.
Поверніться і біжіть
Алі була вродливою, розумною і талановитою дівчиною, яка мала люблячих батьків. Однак після закінчення середньої школи щось змусило її спробувати героїн. Батьки помітили у ній зміни і відправили її у реабілітаційний центр, де Алі врешті усвідомила згубний вплив наркотиків. Після лікування її запитали, що б вона сказала друзям стосовно наркотиків. Дівчина коротко відповіла: “Просто поверніться і біжіть”. Вона вважала, що недостатньо просто сказати “ні”.
Спадщина віри
Відданість батьків Біллі Грема Ісусу була очевидною ще задовго до тієї вирішальної миті, коли у шістнадцятирічному віці він сам повірив у Христа. Його батьки зростали в християнських родинах і потім стали віруючими. Одружившись, вони продовжили передавати цю спадщину, з любов’ю виховуючи дітей, а також молячись, читаючи Біблію і відвідуючи з ними церкву. Частково завдяки міцному фундаменту, який батьки заклали для Біллі, Бог привів його до віри і зрештою до покликання бути відважним євангелістом.
Лише подих
Через раптову смерть Боббі я усвідомила сувору дійсність смерті та швидкоплинність життя. Моїй подрузі дитинства було лише двадцять чотири роки, коли трагічна аварія на слизькій дорозі забрала її життя. Зростаючи в неблагополучній родині, вона, здавалося, тільки-но почала рухатися вперед. Як вона могла так швидко померти, щойно повіривши в Ісуса Христа?
Слова, які ранять
“Худа, худа!” − вигукував хлопчик за моєю спиною. “Худа, як дошка!” − приєднався до нього інший. У свою чергу я могла проспівати: “Палиці і каміння можуть зламати мої кістки, а слова ніколи мене не образять”. Втім, навіть будучи маленькою дівчинкою, я розуміла неправдивість популярної пісні. Недобрі й необдумані слова інколи ранили так сильно, що рани від них були глибшими і загоювалися набагато довше, ніж сліди від каменя або палиці.
Кидати каміння
Ліза не співчувала тим, хто зраджував у подружньому житті… допоки сама не стала глибоко незадоволеною власним шлюбом і намагалася не піддатися небезпечній спокусі. Болісний досвід допоміг їй виявляти співчуття до інших і краще зрозуміти слова Ісуса Христа: “Хто з вас без гріха, – нехай перший на неї той каменем кине” (Ів. 8:7).
Цвісти, як квітка
Моєму найменшому онуку лише два місяці, однак кожного разу як його бачу, я помічаю маленькі зміни. Нещодавно, коли я воркувала з ним, він подивився на мене і посміхнувся! Я раптом почала плакати. Можливо, це була радість змішана зі спогадами перших усмішок моїх дітей, які я споглядала вже дуже давно, хоч і здається, що було це наче вчора. Подібні моменти важко зрозуміти.
Пам’ять про батька
Коли я згадую свого татка, то найчастіше виникає картина, як він щось прибиває у дворі, порається в садку або працює у своїй заставленій речами майстерні з цікавими інструментами й різними штуковинами. Його руки завжди були чимось зайняті – різною роботою, проектами. Він будував гараж, веранду або шпаківню. Інколи щось кував, робив ювелірні прикраси, різні шедеври-вітражі.
Бог чує
Діана слухала, як люди в групі просили молитися за своїх рідних та друзів, що хворіли або мали інші проблеми. В її сім’ї була людина, що вже багато років страждала від залежності, але Діана промовчала. Їй дуже не хотілося знову бачити здивовані вирази на обличчях людей, знову чути ті питання або поради, що часто звучали, коли вона раніше розповідала про цю молитовну потребу. Тому цього разу вона вирішила, що краще буде нічого не казати. Інші просто не розуміли, як це можливо бути віруючим і щоденно грішити через свою залежність.
Пробач мене
У 2005 році Коллінс сфальсифікував звіт, через що МакДжі потрапив на чотири роки у в’язницю. МакДжі присягнувся відшукати після звільнення свого кривдника і покарати. МакДжі зрештою реабілітували, але його життя вже було зруйноване. Тим часом підробки Коллінса викрили – він теж втратив роботу і провів багато часу за ґратами. Але обидва чоловіки увірували в Христа, перебуваючи в тюрмі.
Запитай худобу
Наші внуки захоплено розглядали врятованого білоголового орлана. Їм навіть дозволили торкнутися його. Волонтер із зоопарку розповів нам дещо про цього птаха, що сидів у нього на руці. Хоча розмах його крил сягав двох метрів, але вага, завдяки порожнистим кісткам, не перевищувала чотирьох кілограмів.