Невдача неможлива
“Невдача неможлива!” Ці слова промовила Сюзан Ентоні (1820–1906), яка відома непохитною позицією стосовно прав жінок в США. Хоч Ентоні зазнавала постійної критики, а пізніше – арешту, суду і обвинувального вироку за незаконне голосування, вона заприсяглася ніколи не відступати від боротьби за право жінок голосувати, вірячи в справедливість своєї справи. Вона не побачила за життя наслідків своєї праці, однак її слова виявилися правдивими. В 1920 році дев’ятнадцята поправка до Конституції надала жінкам право голосувати.
Старанно виготовлені
На відео в Інтернеті Алан Глустофф, виробник сиру з Гошену (штат Нью-Йорк), описує процес дозрівання сиру, який додає йому аромату і текстури. Кожний шматок сиру, перед тим як потрапити до магазину, лежить на полиці в підземному сховищі від шести до дванадцяти місяців. У цьому вологому середовищі за сиром ретельно наглядають. “Ми робимо все можливе, аби забезпечити належне середовище… і розкрити увесь сирний потенціал”, – пояснив Глустофф.
Світло у темряві
У книзі “Оце покоління” містер Бей описує Божу вірність і силу Євангелії проникати крізь темряву. Його дідусь, батьки і власна родина зазнали гонінь за віру в Христа. Однак, коли містера Бея ув’язнили за те, що він розповів другу про Бога, сталося дещо цікаве: його віра зміцнилася. Те саме відбулося із його батьками, коли їх відправили до концентраційного табору. Вони навіть там продовжували розповідати про любов Христа. Містер Бей переконався у правдивості обітниці, яка записана в Євангелії від Івана 1:5: “Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його”.
Приборкувачі язика
Письменниця Беріл Маркхем у своїх мемуарах описує, як їй доручили об’їздити Камцискана − буйного жеребця. Він став гідним суперником. Яку б стратегію вона не застосовувала, їй ніколи не вдавалося повністю приручити гордовитого жеребця. Вона змогла здобути лише одну перемогу над його упертою волею.
З вуст дітей
Побачивши, як десятирічна Віола використовує гілку в якості “мікрофона”, копіюючи проповідника, Мішель вирішила надати їй можливість сказати слово під час євангелізації в одному селі. Віола погодилась. Мішель, місіонерка у Південному Судані, писала потім: “...Маленька, нікому не потрібна дівчинка, тепер стояла перед юрбою з владою доньки Царя над царями, могутньо звіщаючи реальність Божого Царства. Половина натовпу вийшла вперед, щоб прийняти в своє серце Ісуса Христа” (Мішель Перрі, “Любов має обличчя” ).
Налаштування настрою
Я чекала на станції електричку для своєї щотижневої поїздки, а в цей час у моїй голові роїлися негативні думки, мов ті пасажири, що товпилися на пероні. Стрес через борги, грубі зауваження на мою адресу, відчуття безпорадності через кривду, скоєну члену нашої сім’ї – все це вкупі призвело до того, що в момент прибуття електрички я була в жахливому настрої.
Молитва й дерево
Я поважаю свою тітку Гледіс за її безстрашний дух, навіть якщо цей дух змушує мене інколи турбуватися. Джерелом мого неспокою стають повідомлення, які вона мені присилає. Наприклад: “Вчора я спиляла горіхове дерево”.
Найбільше задоволення
Під час обіду в біблійній школі ми помітили маленького хлопчика, що жадібно їв свою порцію. Потім він доїв всі недоїдки на своєму столі. І навіть коли я дала йому пакет з попкорном, йому все одно було мало. Ми були стурбовані тим, що ця дитина така голодна.
Хибне осудження
Раніше я була швидка на те, щоб з осудом дивитися на кожного, хто йде вулицею, втупившись у свій телефон. “Як можна бути такими необачними. Чи їм байдуже, що їх може збити машина? – бурчала я подумки. – Чому вони не цінують своїм життям?” Але одного разу я сама так занурилась у читання текстового повідомлення, що не помітила машину, яка виїжджала з провулка. На щастя, водій вчасно помітив мене й різко загальмував. Мені було дуже соромно. Моє обурення на інших тепер, наче бумеранг, повернулося до мене.
Порада батька
Коли мене звільнили з посади редактора, я в молитвах просила Бога допомогти мені знайти іншу роботу. Минали тижні, але мої пошуки не приносили жодних результатів. І я почала ремствувати. “Хіба Ти не знаєш, Боже, як потрібна мені робота!” – бурчала я, схрестивши руки на грудях, що було знаком протесту через відсутність відповідей на молитву.
Нова громада
Майя, п’ятирічна донька моєї подруги Керрі, любить змішувати ляльки з різних наборів, створюючи своєрідну нову громаду. В уяві цієї дитини всі речі пов’язані між собою. Всі ляльки – одна сім’я. Дівчинка вірить, що вони найщасливіші, коли разом, незважаючи на різницю у розмірах та формах.
Страждає один – страждають всі
Коли один із наших співробітників зателефонував і сказав, що він потерпає від нестерпного болю, це стурбувало весь колектив. Після перебування в лікарні він повернувся на роботу і показав нам причину свого болю – нирковий камінь. Лікар дозволив його взяти в якості сувеніра. Коли я поглянула на цей камінь, то згадала, як багато років тому страждала від жовчного каменя. Це було дуже боляче.
На скелю мене попровадь
Одного разу, купуючи зволожувач повітря, я побачила літню жінку, що ходила туди-сюди між рядами в магазині. Чи вона часом не шукає також зволожувач? Я відійшла у бік, щоб дати їй місце. Незабаром ми вже розмовляли про епідемію грипу в нашому районі, через який вона вже тривалий час страждала від кашлю та головного болю. За кілька хвилин жінка вилила переді мною свій біль, а я нічим не могла їй допомогти. Все ще роздратована і сердита, вона вийшла з магазину.
Хвала серед проблем
“Знову рак”, − сказала мама. Я намагалась бути сильною, почувши це, але не стрималась і розплакалась. Моя мама вже втретє вступала у боротьбу з цією хворобою. Після чергового обстеження їй повідомили про злоякісну пухлину.
Сердитий Бог?
Вивчаючи в коледжі грецьку та римську міфологію, я була дуже здивована, як швидко змінювався настрій богів, як швидко вони роздратовувались та гнівались. Життя людей, на яких був направлений їхній гнів, було понівечено через примху богів.