Сповідь професора
Відомий автор та професор коледжу Давид Уоллас був надзвичайно вражений низьким вмінням студентів чітко висловлювати свою думку. Він почав міркувати, як би підвищити їхні навички. Аж раптом неприємна думка торкнулась його серця: “Чому студенти мають прислухатись до нього, хто такий самозадоволений, педантичний, самовпевнений і зарозумілий?” Він зрозумів, що має проблему з гордістю.
Дамо звіт Богу
У червні 2004 року в галереї мистецтв, що у Ванкувері, канадська лижниця Беккі Скотт отримала золоту Олімпійську медаль. Цікавий випадок, тому що зимові ігри були ще у 2002 році, і не в Канаді, а в американському штаті Юта. Беккі тоді отримала бронзову медаль. А через кілька місяців дві призерки, які зайняли перше й друге місце, були дискваліфіковані за вживання допінгу.
Короткі шляхи
Сидячи за чашкою чаю у подруги, Ненсі дивилась крізь вікно й сумно зітхала. Навколо царювала весна. Сонячне світло придавало особливого контрасту ліліям, флоксам та ірисам, що росли на добре доглянутих клумбах. “І я б хотіла мати таку красу, – сказала вона. – Але щоб без кропіткої праці”.
Тиша
Налякані курчата бігли хто куди, коли між хатинками вбогого селища з гуркотом проїжджали фури з гуманітарною допомогою. Босоногі діти здивовано дивились на них. Машини на цій розбитій дощами дорозі були рідкістю.
Чого ми хочемо?
“Я жив ще тоді, коли люди користувались каретами, а тепер вони ходять по Мiсяцю”, – сказав своїй онуці чоловік похилого віку. А потім додав: “Я ніколи не думав, що життя промине так швидко”.
Навіть один горобець
Моя мама, що мала велике почуття гідності і все життя була на висоті, тепер знаходилась у лікарні для безнадійно хворих. Вона важко дихала, її вкрай поганий стан становив контраст чудовому весняному дню, що заманливо красувався за віконним склом. Всі емоційні приготування, що лише існують у світі, не можуть у повній мірі підготувати нас до жорсткої реальності вмирання. “Смерть – це таке приниження гідності!” – подумав я тоді.
Захищати Бога?
Один професор університету побачив на бампері автомобіля наліпку, що мала антихристиянський зміст. Професор сам колись був атеїстом, тож подумав, що власник цієї машини просто хоче викликати у віруючих гнів. “Гнів віруючих допомагає атеїсту виправдовувати свій атеїзм”, – пояснював він. І потім попередив: “Занадто часто атеїсти досягають цієї мети – змушують християн реагувати з роздратуванням”.
Лише один дотик
Кілі ухопилась за можливість поїхати у віддалений куточок Східної Африки, щоб допомагати одній медичній місії. Вона почувалась дещо невпевнено, бо не мала медичного досвіду. Але вона могла виконувати елементарні функції доглядальниці.
Дар жертовності
Один пастор вдихнув нове життя у фразу “шуба з плеча”, коли зробив для членів церкви справжній виклик – не дуже зручний. Він сказав: “Що сталося б, якби ми зараз зняли з себе пальто й віддали його нужденним?” При цьому служитель зняв власне пальто і поклав його біля кафедри. Десятки інших людей послідували його прикладу. Це сталося зимою, тому для цих людей дорога додому була не такою теплою, як зазвичай. Але для десятків нужденних людей ця зима стала трішки теплішою.
Мужність Коссі
Коссі, чекаючи на хрещення в річці Моно, що в країні Того, нахилився і підняв із землі вирізьбленого з дерева ідола. Потім кинув його у багаття. Протягом багатьох поколінь його рід вклонявся цьому шматку дерева. Але тепер він та його сім’я вже ніколи не будуть приносити найкращих курчат в жертву цьому божку.
Два портрети
Тримаючи дві фотографії, жінка похилого віку показувала їх своїм друзям у церковному фойє. На першому фото була її дочка – ще на батьківщині в Бурунді. На другому фото був її внук, що недавно народився. Але доньці не судилося тримати в руках новонароджене немовля. Вона померла під час пологів.
Всього себе віддаю!
Молодий Ісак Уоттс прийшов до висновку, що в його церкві дуже мало якісної музики. Батько Ісака закликав сина написати хороший твір – і юнак зробив. Гімн “Коли підводжу очі я на хрест” вважається найвеличнішим в англійській літературі. Він перекладений багатьма мовами світу. Автор уявляє, що він стоїть у підніжжя хреста.
Маленька брехня
Мати помітила, що її чотирьохлітній Еліас швиденько біжить від тільки-но народжених кошенят. Перед цим вона наказувала малюку не чіпати їх. “Ти торкався кошенят?” – спитала вона. “Ні!” – відповів малий, дивлячись невинними очима. Тоді мати спитала інакше: “Вони були м’якенькі?” “Так! – відразу відгукнувся хлопчик. – А чорне кошеня навіть нявкнуло”.
Кінець сумнівам
Ми всі знаємо вислів “Хома Невіруючий”, але я вважаю прізвисько “невіруючий” не дуже справедливим. Давайте будемо чесними, скільки з нас повірили б на місці Хоми, що страчений Наставник воскрес? Крім того, ми могли б назвати цього учня “мужнім Хомою”, адже він виявив неабияку мужність, коли Ісус цілеспрямовано йшов назустріч тих подій, що неминуче вели Його до смерті.
Життєрадісність
Радісне обличчя чотирьохрічного Ашера вилізло з горловини його улюбленої толстовки з капюшоном. Капюшон мав вигляд крокодилячої голови, і разом із плюшевими щелепами здавалось, що крокодил проковтнув голову малюка! У його матері аж серце впало. Вона так сподівалась справити добре враження на ту сім’ю, яку збирались відвідати, і яку не бачили вже багато років.