Хочу поділитися з вами маленьким свідоцтвом про те, як Бог перемінив моє життя.
У мої ще юні 17 років я загрузла в гріхах. Тоді це здавалося весело, “прикольно”, модно. Але слава Богу, що Він мене зупинив. У кінці року, 30 грудня, я відвідала церкву і того ж дня покаялася, відкривши своє серце Ісусу Христу. Я хотіла почати НОВЕ життя в новому році. На той момент мені було 28. Минуло 4 роки. Разом із чоловіком і 5 дітками ми несемо служіння в церкві.
Я щодня дякую Богу, що витягнув мене із того бруду.
Слава Йому за це.
Юлія Душко, Україна
Діана була неймовірно щасливою, коли тест на вагітність виявився позитивним. Перша дитина. Але потім генетичний аналіз показав, що в дівчинки синдром Дауна. Діана вирішила, що Бог помилився...
“Усередині мене вирувала буря, всі мої мрії розбилися, – каже вона. – Розум занурився в пітьму, без кінця запитуючи: «Чому я?»”
Але Бог знає, що нам потрібно. Ця дитина стала для Діани досконалим дарунком, який допоміг зрозуміти всю глибину Божої любові.
Зараз Діана Сміт разом із чоловіком Аароном виховує п’ятьох дітей і веде блог для батьків, де часто пише про виховання дітей з особливостями розвитку.
Моя бабуся і декілька людей із нашого села увірували в Бога через одного брата, який повернувся з Німеччини. Бувши в полоні, він прийняв Христа і привіз добру звістку односельцям. Так новонавернені почали збиратися на служіння по домівках. Коли сходилися до моєї бабусі, то і я слухала проповідь та спів, сидівши біля печі. На той час мені було лише 3 роки. До кінця своїх днів бабуся водила мене на служіння.
У 1941 році почалася нова війна з Німеччиною. Під час окупації люди почали приходити до Бога. Так і моя мама прийняла хрещення. Згодом мама померла, а батька вбили на війні. Мені…
Хочу засвідчити вам про диво, яке Господь вчинив у моєму житті.
31 березня 2021 року я, моя старша дочка Кароліна та син Марк поверталися із західної України.
Ми купили обладнання для нашої сімейної пекарні і їхали додому в Київ через гори Карпати.
Я був дуже втомлений, оскільки провів за кермом близько двадцяти годин. На додаток до всього, навігатор повів нас короткою, але більш небезпечною дорогою. Так як я не знав шляху, то довірився навігаційному додатку в моєму телефоні.
Ми їхали дуже крутими гірськими серпантинами, які були зовсім неосвітлені, а дорога була дуже небезпечною.
У якийсь момент я відволікся і проїхав…
“Не помру, але житиму, і буду звіщати про чини Господні!” (Псалом 118:17).
Ці рядки я написала у зв’язку з тим, що 16 років тому моя донечка Оленка пішла до свого Небесного Отця, але для мене вона жива до сих пір. Вона не померла, а просто пішла у вічне царство нашого Господа. І я живу, знаючи, що ми з нею зустрінемося. Своєю любов’ю до людей і силою духу вона залишила незабутній слід на землі. Тяжкий недуг припинив її земне життя, коли їй було 17 років, але вона встигла впустити Бога у своє серце, прийняти святе водне хрещення, не дивлячись на хворобу. З…
Кеті й Кендра були сусідками по кімнаті та найкращими друзями. Між ними був особливий дружній зв’язок, який з’єднує людей на все життя. Але одного разу взимку жахлива автомобільна аварія все змінила. Кендра загинула на місці. Кеті отримала важку травму. Не тільки фізичну, але й емоційну, тому що вижила в аварії, яка вбила її кращу подругу. Друзі та рідні раділи одужанню Кеті, але вона могла думати тільки про одне: “Вона вмерла, а я врятувалася”. Розбираючись зі своїм горем, Кеті усвідомила: все, що вона може зробити, – це довіритись Богу, Який проходив той шлях разом із нею.
Восени 1996 року через часті проблеми в усіх сферах мого життя, я став відвідувати екстрасенса, напевно, з відчаю. Здавалося, він допомагав мені в усьому: був наставником у бізнесі, “дбав” про моє здоров’я, контролював моє сімейне життя і багато чого іншого.
Я став залежним від екстрасенса. Я не міг обійтися без його поради в жодному питанні. Одного разу, коли господар, на якого я працював, був незадоволений результатом моєї праці, я знову звернувся за допомогою до “рятівника”. Він запевнив мене, що все буде добре. Однак господар звільнив мене і вимагав кругленьку суму (борг попереднього директора). Мій “друг” нічого не зміг зробити, тільки розвів…
Спочатку було...
Мені здається, що я вірив у Бога завжди. Як і багато моїх однолітків, христосався на Великдень, не надаючи особливого сенсу словам “Христос воскрес”. Знав, що щиро віруючі ходять до храму і моляться Богу перед іконами, хоча сам туди я не ходив і не молився до ікон. Але віруючим себе вважав. Жив по совісті, чинив, як вважав справедливим зі своєї точки зору. Якщо щось робив врозріз совісті, то завжди це міг пояснити або сам себе виправдати.
Мабуть, моя перша усвідомлена молитва (крім тих, що Богу доводилося вислуховувати перед моїми екзаменами і т. д.) була перед вінчанням із моєю дружиною Тетяною.…
Я хочу поділитися свідоцтвом про те, як Бог діє в моєму житті. У мене мама була віруюча, тому я з дитинства знала про Бога. Але ходила я своєю дорогою – палила цигарки, не приймала Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем, і, відповідно, не служила Йому. У 2005 році я захворіла психічно і не могла більше працювати. У 2009 році я звернулася до Бога в молитві: “Господи, я не можу позбутися цієї шкідливої звички”. Я могла не їсти, але продовжувала палити.
Та Бог змилосердився наді мною і звільнив мене від залежності, – і я вже більше 11 років вільна. Я покаялася,…
Мене звати Анна. Я народилася 22 липня 1992 року в селищі Новоайдар в Україні. Моє життя проходило майже як у всіх, крім особливості вродженої інвалідності 1-ї групи. Окрім обмеження рухів протягом багатьох років відчуваю ще й фізичний біль. Не знаю, як я жила б, якби не вірила в Бога. По-справжньому. Коли Його любиш і хочеш із Ним спілкуватися. Він день за днем допомагав мені не здаватися, продовжувати кожен ранок свій творчий шлях, радіти моментам, коли ніщо не болить. Головне, що зі мною мама, мої близькі люди та Ісус Христос – мій Отець, Спаситель і Господь мого життя. Від народження і…
Вирішивши по оголошенню однієї невідомої фірми придбати на виплат автомобіль, ми регулярно щомісяця виплачували наперед певну суму грошей. Підійшов час, коли фірма мала прислати повідомлення про дату отримання нами автомобіля. Однак моя дружина отримує повідомлення про те, щоб ми терміново оплатили додаткову суму... Дружина не відразу зважилася мені про це розповісти. Прийшовши ввечері з роботи, нічого не знаючи і не підозрюючи, за пропозицією дружини сідаю за “стіл переговорів”, де вона повідомляє мені цю жахливу новину. А де ж взяти стільки грошей, якщо ми і так платили весь час наперед. У нас обох – нервовий стрес.
Моя дружина йде в іншу…
Мій особистий шлях до Господа був нелегким.
Як і мільйони інших людей, я жила, працювала, спілкувалася з друзями, виховувала доньку. Будувала плани на життя, покладаючись на себе, друзів, знання, досвід...
Але в один момент все це зруйнувалося, як картковий будиночок. Прийшла війна в Україну, і з’явилися проблеми з роботою та здоров’ям. Почалася гонка на виживання. І з кожним днем відчай і депресія все посилювалися й посилювалися. А “пригноблений дух сушить кості”. І в моєму випадку це не метафора.
Я просто йшла по вулиці і на рівному місці підвернула ногу і впала. Від падіння кістка правої ноги просто розсипалася. Почався період…
Цим свідоцтвом насамперед я хочу прославити мого Господа і Спасителя Ісуса Христа. Бог дав мені фізичне народження в 1973 і духовне народження в 1992. З Божим благословінням вже багато років я звершую служіння місіонера і пастора в селах Харківської області. Уже 20 років я йду по життю разом із моєю дружиною-християнкою Танею; разом виховуємо трьох дітей – Аню, Андрія та Машу. Я – щаслива людина, тому що Бог відкрився мені в Ісусі Христі, простив мої гріхи і подарував вічне життя. Бог дав мені пізнати справжню любов, ціль, надію, сенс і радість життя.
Мої батьки були інженерами. Всі рідні любили мене,…
Моє ім’я - Надія, я - звичайна дівчина із звичайного села. Закінчила з відзнакою школу в рідному селі Дрозди Київської області, вступила на юрфак до столичного МАУПу та потім…
2006-го потрапила в страшну аварію. Місяць реанімації, дихальний апарат, 4 операції, донорська кров, інвалідний візок, 9 місяців реабілітації і щоденної роботи над собою, заново вчилась сидіти, розмовляти, поступово повернувся зір. Фізична реабілітація пройшла швидко, а психологічно було важко і довго та завдяки підтримці рідних, вірі, перенесла той жах, багато переосмислила.
Згадую, коли була безпомічна, то мала таку жагу до життя, боролася і щиро вірила, що буду ходити. Але як, коли твої…