Божий захист
Щороку ми з дружиною проїжджаємо сотні миль на велосипедах, крутячи педалі стежками Західного Мічигану. Для зручності в нас є деякі аксесуари, які ми прикріпили до велосипедів. У Сью є передній ліхтар, задній ліхтар, одометр і велосипедний замок. На моєму велосипеді є тримач для пляшки з водою. Насправді, ми могли б успішно їздити нашим маршрутом щодня і намотувати всі ці милі без додаткових аксесуарів. Вони корисні, але не обов’язкові.
Маленькі чудеса
Під час весільної церемонії наш сором’язливий друг Дейв стояв у кутку, стискаючи загорнутий у тканину довгий предмет. Коли настала його черга презентувати свій подарунок, він простягнув його нам. Ми з Еваном розгорнули пакунок і побачили вирізаний вручну шматок дерева з ідеальними концентричними колами всередині і з вигравіруваним на ньому текстом: “Деякі Божі чудеса є маленькими”. Ця дошка висить у нашому домі протягом сорока п’яти років і нагадує нам знову і знову, що Бог діє навіть у дрібницях. В оплаті рахунків. У забезпеченні їжею. У зціленні від застуди. Все це складає вражаючий список Божого забезпечення.
Здорове серце
Людське серце – дивовижний орган. Ця насосна станція розміром з кулак важить від 300 до 450 грамів. Щодня серце б’ється близько 100 000 разів і перекачує сім з половиною тисяч літрів крові через сто тисяч кілометрів кровоносних судин нашого тіла! З огляду на таку стратегічну роль і велике навантаження, зрозуміло, чому здоров’я серця має вирішальне значення для благополуччя всього організму. Медицина заохочує нас до здорових звичок, оскільки стан нашого серця і якість нашого здоров’я тісно пов’язані між собою.
Пошук і порятунок
Кілька друзів вирушили на човні по Ла-Маншу, сподіваючись, що прогноз штормової погоди зміниться. Але вітер піднявся, хвилі стали неспокійними. Це загрожувало безпеці їхнього судна, тому вони звернулися по рації за допомогою до Королівського національного рятувального інституту. Через декілька напружених хвилин вони побачили вдалині своїх рятувальників і з полегшенням зрозуміли, що незабаром будуть у безпеці. Як потім із вдячністю сказав мій друг: “Незалежно від того, ігнорують люди правила поведінки на морі чи ні, рятувальники все одно прийдуть на допомогу”.
Безрозсудні та необережні
Ліндісфарн, також відомий як Святий острів, – це припливний острів у Англії, що з’єднаний з материком вузькою дорогою. Двічі на день море накриває дамбу. Знаки попереджають відвідувачів про небезпеку перетину під час припливу. Проте туристи регулярно ігнорують попередження і часто опиняються на дахах затоплених автомобілів або пливуть до рятувальних будиночків. Приплив передбачуваний, як і схід сонця. Попередження є скрізь, їх неможливо не помітити. Проте, як сказав один письменник, Ліндісфарн – це “місце, де безрозсудні намагаються випередити приплив”.
Який Друг!
Будучи найкращими сусідками одна для одної, моя мама і місіс Санчес стали ще й дружніми суперницями. Щопонеділка вони змагались, хто з них першою розвісить свіжовипрану білизну на мотузках у дворі. “Вона знову мене випередила!” – казала моя мама. Втім наступного тижня першою вже могла бути моя мама, і вони обидві насолоджувалися своїм дружнім щотижневим змаганням. За десять років сусідства вони також ділилися одна з одною мудрістю, історіями та надією.
Дивовижне вчення
Софія Робертс вперше побачила операцію на відкритому серці, коли їй було одинадцять років. Хоча це може здатися занадто раннім віком для дитини, щоб спостерігати за такою медичною процедурою, але справа в тому, що її батько, доктор Гарольд Робертс-молодший, є кардіохірургом. Зараз Софії тридцять років, і вона працює лікарем-ординатором у хірургічному відділенні. У 2022 році вона разом зі своїм батьком успішно провела заміну аортального клапана. Гарольд сказав: “Що може бути краще? Я навчив свою дитину їздити на велосипеді… А тепер я навчив її оперувати людське серце. Це просто приголомшливо”.
Разом в Ісусі
Більшість із трьохсот мешканців містечка Віттьєра, штат Аляска, живуть в одному багатоквартирному комплексі, і саме тому Віттьєр називають “містом під одним дахом”. Емі, колишня мешканка, розповідає: “Мені не доводилося навіть виходити за межі будинку. Продуктовий магазин, нотаріус, школа і пошта знаходилися на першому поверсі. Спустився на ліфті – і ти вже там!”
Більше не чужинці
“Вам тут не місце”. Ці слова розбили серце восьмирічної дівчинки, а завданий біль залишився з нею назавжди. Її родина емігрувала з табору біженців в охопленій війною країні до іншої країни, і в її імміграційній картці було написано: “ Іноземка” . Вона відчувала, що їй тут не місце.
Повернення Царя
Похорон королеви Єлизавети ІІ з мільярдною аудиторією по всьому світу став, мабуть, найпопулярнішою трансляцією в історії. Близько мільйона людей вишикувалися в той день на вулицях Лондона, а 250 000 стояли в черзі, аби побачити труну королеви. П’ятсот монарших осіб, президентів та інших глав держав прийшли віддати шану жінці, відомій своєю силою та характером.
Злети і падіння
У соціальній мережі “Facebook” з’явилась фотографія моєї п’ятирічної доньки, яка тріумфально перемогла у веселій змагальній грі “Жолоби і сходи”. Ми також часто грали в цю настільну гру, коли були дітьми. Гра, яку придумали в древній Індії, допомагає людям навчитися рахувати і дарує гострі відчуття від можливості піднятися по сходах та перемогти, швидше за інших діставшись до позначки 100. Але будьте обережні! Якщо ви приземлитесь на позначці 98, то скотитесь далеко вниз по жолобу, відтерміновуючи або навіть унеможливлюючи перемогу.
Справедливість і милість
Англійський художник Джон Мартін (1789–1854) відомий своїми апокаліптичними картинами, які зображають загибель цивілізацій. У цих сценах люди приголомшені масштабами руйнувань та безсилі перед фатальністю, що наближається. На одній з його картин, “Падіння Ніневії”, зображені люди, які рятуються від руйнації, що насувається хвилями під темними хмарами.
Пошук мудрої радості
Пандемія перемагала. Саме так це виглядало для Джейсона Персоффа, лікаря відділення невідкладної допомоги, який присвятив себе порятунку пацієнтів хворих на коронавірус. Що допомагало йому викладатися “на повну”? У неробочий час він розслаблявся, фотографуючи щось маленьке, наприклад, окремі сніжинки. “Можливо, це звучить доволі дивно, – каже доктор Персофф, – але знаходити радість у чомусь маленькому, втім прекрасному, – це можливість возз’єднатися з Творцем, а також побачити світ таким, яким його мало хто бачить”.
Терпляча любов
Коли я гладжу нашу пухнасту норвезьку лісову кішку Містік, коли граюся з нею або коли вона ввечері засинає в мене на колінах, то важко повірити, що це та сама кішка, яку ми зустріли багато років тому. Раніше вона жила на вулиці, мала недостатню вагу й усіх боялася. Однак це поступово змінилося, коли я почала щодня приносити для неї їжу. Одного разу вона нарешті дозволила мені погладити себе, а решта – то вже історія.
Прищеплені до Божої родини
Кілька років тому під час візиту з батьком до його улюбленого Еквадору ми відвідали сімейну ферму, де він виріс. Там я помітила групу дивних дерев. Батько пояснив, що коли він був хлопчиком, то брав гілку з одного фруктового дерева, робив надрізи на іншому дереві і прищеплював її до стовбура, як це робили дорослі. Його таємні витівки залишалися непоміченими, аж поки ці дерева не починали родити зовсім інші плоди, ніж очікувалось.