Хвилююча надія
Реджинальд Фессенден багато років працював над тим, щоб винайти бездротовий радіозв’язок. Іншим його ідеї здавалися занадто радикальними і тими, що суперечать класичній науці. Мало хто вірив, що він досягне успіху. Але він довів свою правоту і 24 грудня 1906 року став першою людиною, яка передала по радіо музику.
З нами Бог
“Христос зі мною, Христос переді мною, Христос позаду мене, Христос в мені, Христос піді мною, Христос наді мною, Христос праворуч, Христос ліворуч…”, – слова цього старого кельтського гімну, написаного святим Патриком ще у п’ятому столітті, приходять мені на пам’ять, коли я читаю розповідь євангеліста Матвія про народження Ісуса Христа.
Тиха ніч у серці
Ще задовго до того, як Жозеф Мор та Франц Грубер створили відомий гімн “Тихая Ніч” , польський монах Ангелус Силезіус написав такого вірша:
Дім на Різдво
Одного разу на Різдво я опинився у такому місці, яке більшість моїх друзів не змогли б знайти на карті. Я втомлено плентався з роботи до свого номера в готелі, змагаючись з жорстким вітром, що дув з холодного Чорного моря. Звісно, я сумував за своїм домом.
Порушив Своє мовчання
В період закінчення часів Старого Заповіту, здавалося, наче Бог збирається сховатися від людей. Протягом чотирьох століть євреї вважали, що Бог став байдужим і глухим до їхніх молитов. Залишалась одна надія: прихід обіцяного пророками Месії. На цю обітницю євреї покладали всі свої сподівання. І ось несподівано трапилося щось дуже важливе: Ангели сповістили про народження Немовляти.
Надзвичайні заходи
Кілька років тому моя добра знайома загубила у натовпі свого маленького сина. Це сталося, коли вона протискувалась через юрби народу на залізничному вокзалі в Чикаго. Зайве казати, що то був жахливий момент для неї. Несамовито вона вигукувала ім’я свого сина, біжучи назад по ескалатору, намагаючись згадати шлях, яким ішла. Ці хвилини розлучення для неї здалися кількома годинами – аж нарешті з натовпу вибігла її дитинка і кинулась прямо в безпечні обійми люблячої мами.
Вічна надія
За тиждень до Різдва – через два місяці після смерті моєї мами – різдвяні покупки та прикрашання були на останньому місці у моєму списку. Я не хотіла приймати втіху від чоловіка, який намагався розрадити мене. І коли наш син Хав’єр розтягував та закріпляв уздовж стін різдвяні гірлянди, я продовжувала сидіти сумною. Мовчки він включив гірлянду перед тим як піти з татком на роботу.
