Поза контекстом
Стоячи в черзі на посадку в літак, я відчула, що хтось торкнувся мого плеча. Озирнулась − і мене тепло привітали: “Еліза! Пам’ятаєш мене? Я Джоан!” В пам’яті швидко промайнули усі мої знайомі на ім’я Джоан. Але хто це? Моя колишня сусідка? Колишня співробітниця? О… я не знала.
Битва
Коли земля здригалася від артилерійських снарядів, молодий солдат палко молився: “Господи, якщо виживу, то навчатимусь у Біблійній школі, як хотіла моя мати”. Бог почув цю молитву: мій тато залишився живим під час Другої світової війни, вступив до Біблійного Інституту Муді й присвятив своє життя служінню.
Бог бачить нас
Мої перші окуляри відкрили для мене справжній світ. Я короткозора, тобто виразно й чітко бачу речі лише зблизька. Без окулярів речі в кімнаті або на відстані розпливаються в моїх очах. Коли в 12 років я вперше наділа окуляри, то була шокована тим, що побачила чіткі слова на шкільній дошці, маленьке листя на деревах. А найважливіше − я побачила усмішки людей.
Кому належить слава
На початку 1960-х набули популярності незвичні картини Маргарет Кін, що зображували людей або тварин із великими сумними очима. Деякі вважали ці малюнки позбавленими смаку. Іншим вони подобались. Чоловік Маргарет почав робити на цьому бізнес, і пара досягла значного фінансового успіху. Але на малюнках не було підпису Маргарет − її чоловік видавав картини за свої. Жінка боялася публічно розповідати про цей обман до моменту розлучення. Щоб з’ясувати, хто справжній художник, Маргарет потрібно було розмалювати залу в суді.
Жити зі включеним світлом
Через службові обов’язки я зі своїм колегою опинився у відрядженні майже за 400 км від дому. Було вже пізно, коли ми вирушили назад. Через свій вік та слабкий зір я не дуже люблю їздити в нічний час, але все одно вирішив сісти за кермо першим. Мої руки міцно тримали кермо, а очі напружено вдивлялися у тьмяно освітлену дорогу. Керуючи машиною, я відчув, що краще бачу дорогу, коли фари машин позаду освітлюють її для мене попереду. Коли я з великим полегшенням поступився місцем товаришу, з’ясувалося, що я їхав тільки з включеними протитуманними фарами!
Наше справжнє “я”
“Хто я?” – запитувала себе вицвіла м’яка іграшка з дитячої книжки Міка Інкпена “Ніщо”. Залишена у пильному куточку на горищі, ця іграшкова тварина чує, як вантажники називають її “ніщо”, і думає, що її ім’я: Ніщо.
Любов і мир
Мене завжди вражає, як могутній мир − вищий від усякого розуму (Фил. 4:7) – якимсь чином сповнює серця навіть серед найглибшого смутку. Нещодавно я відчула це на похороні мого батька. Коли велика черга знайомих проходила повз мене, висловлюючи співчуття, я з радістю побачила свого доброго шкільного друга. Не кажучи ані слова, він просто міцно й надовго мене обійняв. Його тихе співчуття допомогло мені відчути мир того сумного дня. Це нагадало мені, що я не самотня.
Створені на добрі діла
Коли незнайомець міцної статури раптово попрямував до нас, ми з дружиною перелякалися. Під час поїздки за кордон з нами постійно траплялись якісь неприємності – кілька разів на нас кричали, ошукували й вимагали грошей. Яка халепа нас спіткає цього разу? На наш подив, чоловік лише хотів розповісти, де найкращий вид на місто. Потім вручив нам плитку шоколаду, посміхнувся й пішов собі. Такий жест ввічливості забезпечив нам гарний настрій на цілий день і викликав у нас почуття подяки до цього незнайомця і до Бога, Який так чудесно підбадьорив нас.