Замість помсти
Після вбивства в 1956 році Джіма Елліота і чотирьох інших місіонерів жителями племені Хуаорані, ніхто не очікував того, що сталося потім. Елізабет, дружина Джіма, їхня маленька дочка і сестра іншого місіонера вирішили оселитися серед тих людей, які вбили їхніх рідних. Вони декілька років жили в громаді Хуаорані, вчили їхню мову і перекладали для них Біблію. Свідоцтво прощення і доброти цих жінок переконало тубільців у Божій любові і багато з них прийняли Ісуса, як свого Спасителя.
Мисливці за бурями
“Полювання за торнадо, – каже Уоррен Федлі, – часто нагадує велетенську тривимірну гру в шахи, зіграну на тисячах квадратних миль”. Фотожурналіст і мисливець за бурями додає: “Бути у належному місці у належний час – це гармонійне поєднання завбачення і навігації, а також маневрування між усім – від градин розміром з м’яч до пилових бур і малорухливого сільськогосподарського устаткування”.
Принеси, що маєш
“Суп із каменю” – це стара казка з багатьма версіями, що розповідає про голодного чоловіка, який приходить у село, але там ніхто не хоче поділитися з ним навіть крихтою їжі. Він наливає у горщик воду, кладе туди камінь і ставить це на вогонь. Заінтриговані селяни спостерігають, як він починає розмішувати свій “суп”. Зрештою один із них приносить дві картоплини, щоб додати їх до супу, інший – декілька морквин. Один чоловік додає цибулю, інший – жменю ячменю. Фермер ділиться молоком. У кінцевому підсумку “суп із каменю” перетворюється на смачну страву.
Ходіть за духом
Десять тисяч годин. За словами Малкольма Гладуелла, саме стільки потрібно часу, щоб досягти майстерності у будь-якій сфері. Навіть найвеличнішим митцям і музикантам усіх часів було недостатньо мати лише великий талант, аби досягти професійного рівня, якого вони зрештою досягли. Вони мали кожен день практикуватися у своєму ремеслі.
Сповільнюючи час
Багато що змінилося відтоді, як в 1840-х роках був винайдений електричний годинник. Тепер ми слідкуємо за часом на розумних годинниках, смартфонах і ноутбуках. Увесь темп життя здається швидшим, навіть з “повільним” прискоренням. За словами вчених, це особливо відчувається у великих містах і може негативно впливати на здоров’я. “Ми рухаємося все швидше і швидше, і вертаємось до людей настільки швидко, наскільки це можливо, – зауважив професор Річард Уайзман. – Це спонукає нас думати, що усе має статися зараз”.
Кожен потребує співчуття
Після навернення до Христа і закінчення коледжу Джефф працював у великій нафтовій компанії. Будучи комівояжером, він мав багато подорожувати. Під час подорожей Джефф чув людські історії, багато з яких були скорботними. Він зрозумів, що його клієнти передусім потребували не нафти, а співчуття. Вони потребували Бога . Це привело Джеффа до навчання у семінарії, щоб дізнатися більше про Боже серце і нарешті стати пастором.
Життя хвали
Мати Уоллеса Стегнера померла в п’ятдесятирічному віці. Коли Уоллесу виповнилося вісімдесят, він нарешті написав їй “Занадто пізнього листа”, у якому вихваляв чесноти жінки, яка виросла, вийшла заміж і виховала двох синів у непрості часи раннього заходу США. Вона була дружиною і матір’ю, яка підбадьорювала навіть тих, кого менше всього хотілося підбадьорювати. Уоллес пам’ятав силу, яку мати виявляла своїм голосом. Стегнер писав: “Ти ніколи не упускала можливості співати”. Мати Стегнера усе своє життя співала, дякуючи за всі благословіння.
Єдиний Цар
П’ятирічному Елдону, який слухав розповідь пастора про те, як Ісус залишив небеса і прийшов на землю, аж дух перехопило, коли той в молитві подякував Ісусу Христу за те, що Він помер за наші гріхи. “О, ні! Він помер?” – з подивом вигукнув хлопчик.